На сьогоднішній день первинна профспілкова організація Рівненського державного гуманітарного університету нараховує 696 членів профспілки ,що складає біля 80 % від загальної кількості працюючих. Мене, як голову профкому це радує ,бо результати діяльності профспілчан відчутні і ефективність їх зростає. Але, незважаючи на зрослу активність профкому, останнім часом спостерігаємо певний негатив щодо членства у профспілці. Кількість її членів зменшується ,бо люди втрачають мотивацію, не знаходять відповідь на запитання, чому вони мають бути у профспілках. Спробуємо у цьому розібратись.
Причин на це багато: головна з них - фінансова і лежить у площині соціальної свідомості. Так, якщо брати обслуговуючий персонал вишу, то ці люди отримують мінімальну зарплату і звикли рахувати кожну копійку. З нового року членські внески з мінімальної зарплати це 47грн. За рік 564грн . Нібито сума і немала. Але з огляду на те, що профком організовує і оплачує всі культурно-дозвілеві, спортивні програми для членів первинної організації профспілки, надає матеріальну допомогу у випадках, передбачених колдоговором, вшановує своїх спілчан у ювілеї і пам’ятні дати, допомагає юридичним супроводом і безкоштовними консультаціями під час скорочення, звільнення, вона просто мізерна. Якщо порахувати ці та інші витрати, які здійснює профспілка на кожного з її членів -то ця сума у рази перевищить суму профвнеску. Хто це зрозумів -повертається у профспілку. Впродовж минулого року 5 осіб з числа адмін-господарського персоналу поновили членство у профспілці. Решта з тих, хто вибув не поривають зв’язків з організацією-приглядаються до результатів діяльності. До речі, саме профспілчани адмінгосподарської частини університету були найбільш активними під час проведення профспілкових акцій проти прийняття Верховною Радою проекту антинародного Закону про працю.
І це надихає ,бо свідчить про їх зрослу соціальну свідомість. Допомогла і інформаційна кампанія у соцмережах, у Фейсбуціі, Вайбері проти прийняття цього закону .Людям аргументовано довели,чому потрібна їх участь в цих акціях .І вони ,зрозумівши ,що це торкається їх особисто, масово підтримали цей протест.
Друга причина вибуття з членства-ставлення до профспілки з боку начальства, якщо керівник підрозділу у профспілці, то і його підлеглі теж. Якщо ,скажімо,керівництво університету і профком є ефективними соціальними партнерами і разом вирішують всі проблеми, які виникають ,то позиції деяких керівників з науково-викладацького складу не завжди конструктивна. І тут вже справа не в тім,скільки відраховується внесків,а скоріш в особистих амбіціях і поглядах. Впродовж минулого року з профспілки пішли за власним бажанням 30 чоловік. На мій погляд це не критична втрата, вона скоріш ситуативна,викликана психологічними чинниками. А ще- люди часто оцінюють профспілку за колишніми критеріями, коли вона розподіляла путівки ,займались квартирним обліком, тобто надавала певні преференції, а не за тим, як твоя організація і ти сам допомагаєш профспілці боротися за законні права працюючої людини. В цьому ми, на жаль, поки не схожі на членів польської «Солідарності, які не чекають благ з гори , а своєю принциповою позицією,згуртованістю домагаються законності і справедливості у прийнятті життєво важливих законів та рішень. І на запитання , що тобі дає профспілка там відповідають-дає можливість вижити.
Так, для посилення мотиваційної складової у збільшенні профчленства той факт, що інтереси кожного члена організації захищені грає велику роль. Наведу такий приклад. Кілька років тому в однієї з наших працівниць згоріла хата, сама вона опинилась у страшенній скруті. Адміністрація допомогла фінансово,але людина опинились без даху над головою. Профком домігся виділення для неї кімнати у гуртожитку і таким чином допоміг знизити гостроту проблеми. Це належно оцінили люди. Пройшов вже час ,але з тих пір жодного виходу з профспілки в тому підрозділі , де вона працювала, не було.
Це ще раз засвідчує, що в нашій профспілковій роботі дрібниць не буває.Треба однаково турбуватися і про новорічні подарунки, ми їх готуємо для всіх працюючих, і про те , щоб внести у новий колдоговір питання надання матеріальної допомоги на оздоровлення не тільки науково-педагогічним працівникам ,а й обслуговуючому персоналу. Вага цих питань різна, а результат один - посилення мотивації для вступу у профспілку.
