Шановні колеги!
Останнім часом українське суспільство будоражать відкритим тиском окремих представників центральних органів влади на профспілки. Це сталося в період прийняття Верховною радою важливих суспільних законів, підготовка і напрямок яких викликали широке народне обурення. Особливо це стосується проекту Закону «Про працю» (реєстраційний номер 2708), яким фактично узаконюється в країні рабська праця. Більше того, парламентська більшість намагалася прийняти цей Закон скритно в турборежимі, практично не читаючи його. Прийняття цього Закону однозначно відкривало дорогу великому бізнесу у посиленні експлуатації найманих працівників, значному зменшенню їх захисту у правовому полі.
Профспілки, як єдина, могутня і організована сила виступили проти цих намірів влади, змушуючи її повернутися до соціального діалогу, широкого постатейного обговорення проекту в робітничих і наукових колах.
До аналізу проекту Закону «Про працю» підключились науковці з великими правничими погонами і довели, що це: Закон не про працю, а скоріше про індивідуальні трудові відносини. Навіть роботодавці, здивовані такою позицією влади не можуть визначитись в одностайній його підтримці.
Цинічним є те, що влада намагалася протиснути цей майбутній Закон напередодні Нового року, розраховуючи на зайнятість людей підготовкою до свят. Не проскочили. Національно свідома частина суспільства не дала можливості новоспеченим прислужникам олігархату здійснити це замовлення.
Десятки тисяч людей піднялися на боротьбу за свої права, за майбутню долю України.
В авангарді цієї боротьби, як завжди, стоять профспілки, які очолили масовий рух проти прийняття антинародних законопроектів. Це розізлило владу і вона відкрила широкий наступ на профспілки як єдину, солідарну, згуртовану і найбільш масову громадську організацію. Всіляко оббріхуючи профспілки, прищеплюючи їм ярлик «радянщини», новоспечені ідеологи (Милованов, Третьякова) намагаються вбити клин в профспілковий рух, роз’єднати їх на правильні і неправильні. Пан Милованов навіть присвятив цій темі кільканадцять виступів у телеефірі, а пані Третьякова написала кілька постулатів.
Чому так ревно взялися державні мужі за тему профспілок? Невже з добрих міркувань? Невже у пана Міністра економіки вже все вирішено з економічних питань і наша промисловість забуяла у своєму розвитку? Невже пані голова Комітету Верховної Ради України вже вирішила всі наболілі соціальні питання (пенсій, зарплат), долю ветеранів війни і праці?
Далеко ні! Народ і далі отримує мізерні пенсії і мінімальні зарплати. Зате у Міністрів грудневі премії, очевидно за розвал своїх галузей, сягнула кількасот тисяч гривень. Тут інше: якщо нічого не тямиш у галузі, яку тобі доручено очолити, то хоч десь треба себе проявити.
От і взялися ці «горе-ревізори» за профспілки, які мають всевидяче око і заважають їм здійснювати беззаконня.
Можливо хтось думає, що провладні мужі насправді взялися допомогти профспілкам, навчити їх Європейським стандартам мислення і практичних дій? Відразу заперечую. Профспілки мозолять їм очі і дошкуляють своїми протестними діями, не дають провладній більшості у Верховній Раді в «турборежимі» приймати антиконституційні Закони.
Новоспечені ревізіоністи намагаються запудрити нам очі і мізки. Попереду величезний шлейф приватизації державного майна, і не тільки. Вони кинули оком на фонди соціального страхування, пенсійний та інші з тим, щоб і їх прибрати до рук, а потім збанкротувати, як це бувало зазвичай. Тому їм вкрай необхідно зачистити суспільство від профспілок, бо це єдина сила, яка може серйозно протистояти їх злочинним намірам.
Наше суспільство як ніколи хворе. Його діагностика – це масове безробіття. Повсюдно здійснюються заходи масового вивільнення людей з організацій, підприємств, установ. Кожна реформа веде до скорочення робочих місць. А ще, до цього додається масовий виїзд людей з країни в пошуках роботи. І не тільки роботи, ведеться приціл не тільки на працевлаштування, а й на перевезення сімей з України до інших держав. Це явище стало суцільною національною бідою.
Шановні колеги-профспілковці!
В цей складний і відповідальний час я звертаюся до Вас міцніше згуртувати наші ряди, щоб жодна провокативна сила та ідея не розкололи нас навпіл. Ми сьогодні як ніколи маємо бути згуртовані і єдині, зцементовані нашою вірою і правдою, нашими практичними діями в інтересах людей. Переконаймо байдужих, бо саме вони, окурені брехнею і слабкістю дають живлення тим, хто має намір внести смуту в наші ряди, вдихнемо наснагу і силу зневіреним. Теперішні профспілки це не інертна громада, а збагачена світовим досвідом потужна організація, яка здатна очолити боротьбу за соціальні та економічні права знедоленого люду.
Будьмо пильними і уважними, будьмо окрилені нашою ідеєю за добробут і щастя людей.
Слава Україні!
Слава профспілкам!
