Впродовж року, насиченого реформами, новими впровадженнями та активними змінами, у педагогів накопичувалися питання, на які не завжди може дати відповідь й офіційний сайт МОНу. Саме тому Лілія Гриневич організувала на своїй сторінці у Фейсбуці прямий ефір, під час якого відповіла на 14 запитань, зібраних завдяки організаторам EdCamp Ukraine, та окремо – на деякі питання у коментарях.

Ми обрали найцікавіші теми та коротко їх розкрили, щоб ознайомити вас з поточним станом речей.

 ♦ Як розроблений Меморандум співпраці між усіма учасниками освітнього процесу ­­– педагогами, учнями та батьками – допоможе порозумітися в школі? 

Пані Гриневич зазначила, що наразі існує серйозний конфлікт між вчителями і батьками – і це насамперед шкодить дітям. Тож необхідно домовитись про цивілізований спосіб вирішення проблеми. Текст Меморандуму повинен бути гнучкий, щоб кожна школа могла домовитись про систему правил, які включають в себе повноваження, відповідальність та варіанти вирішення проблем.

Коли створюють люди правила разом, вони краще їх дотримуються.

Нагадаємо, що Меморандум має спростити комунікацію між усіма учасниками освітнього процесу та ухвалення рішень у школі.

Документ складається з  трьох розділів: 

Перший розділ: присвячений правилам та регламентам, яких не вистачає для врегулювання щоденного життя та розпорядку, які спільнота кожної школи повинна напрацювати самостійно;

Другий розділ: стосується підвищення ефективності освітнього процесу;

Третій розділ: присвячений безпеці у школі, сприятливому фізичному середовищу та комфортній психосоціальній атмосфері.

 ♦ Які є джерела пошуку ресурсів для НУШ? 

Справжньої реформи без інвестицій не буває, тож ресурси потрібні як на сертифікацію вчителів, так і на розробку нового держстандарту. Міністерка наголосила на тому, що органи місцевого самоврядування мають виставляти пріоритети і виділяти гроші на освіту. Не менш важливою є співпраця з благодійниками. 

Якщо ми говоримо про проєкти щодо покращення середовища навчального закладу, в яких можуть брати участь старшокласники, то насправді це дуже хороший спосіб формувати в учнів громадянську відповідальність і вміння створювати й проводити власний спільний проєкт.

НУШ – це не тільки перший клас. Цьогорічна субвенція становить 3,8 мільярда гривень, а окрім неї існує низка субвенцій на шкільні автобуси, комп’ютери, підключення до Інтернету та покращення його якості, природничі кабінети тощо. Також з’явилась субвенція «Гідність дитини»: вона покликана вирішити питання шкіл, в яких вбиральні знаходяться на дворі, а в таких умовах неможливо нормально задовольнити потреби людини.   

 ♦ Як відрізнити якісні пропозиції підвищення кваліфікації від неякісних? Які нові можливості є у сфері підвищення педагогічної кваліфікації? 

Наразі вчителі традиційно підвищують кваліфікацію в інститутах післядипломної освіти, яка завершується отриманням відповідного сертифікату та зарахуванням годин під час атестації. Закон «Про освіту» передбачає більше свободи для педагога в плані вибору способів підвищення кваліфікації. Відповідно, зросла кількість годин – 150, з яких 75 годин вчитель має провести в ліцензованих інститутах післядипломної освіти. 

Сьогодні існує безліч організацій, які проводять короткі освітні програми (націлені на роботу з дітьми з особливими освітніми потребами, або на підготовку вчителів природничих наук тощо). Закон пропонує, щоб гроші на підвищення кваліфікації йшли до школи, за педагогом.

Вже з 2020 року неурядові організації й ті, хто може надавати послуги з підвищення кваліфікації, зможуть брати участь у загальному процесі. Тому конкуренція зросте. А визнавати це підвищення кваліфікації й освітні програми цих організацій буде Педагогічна рада.

Щоб відрізнити хорошу освітню програму від поганої, МОН виокремлює певну систему критеріїв. Їх розробили громадські організації, які займаються підвищенням кваліфікації учителів. У такий спосіб будуть вироблені методичні рекомендації, які допоможуть Педагогічній раді визначити, чи є конкретна освітня програма по-справжньому якісною.   

 ♦ Які є шляхи розбудови партнерства у чотирикутнику Батьки-Учительство-Учнівство-Суспільство? 

Порозуміння необхідно знайти, насамперед, задля успіху дітей, адже вони проводять у школі значну частину свого життя. Існує також педагогічне консультування батьків, яке особливо допомагає тим, хто бачить власну дитину тільки ввечері й не знає, як правильно спілкуватись із сином/дочкою.

Батьки дуже часто знищують правильну комунікацію між дитиною та педагогами. Вони говорять про вчителів у зневажливому тоні, і це погано, це потрібно пояснювати. Ми мусимо керуватися інтересами дітей і реалізовувати спільні проєкти, щоб до них долучались й батьки.

 ♦ Звідки і якої підтримки можуть очікувати педагоги під час впровадження інклюзивної освіти? 

Наразі майже 12 000 дітей з інклюзією навчаються в українських закладах освіти. Саме тому МОН запровадило посаду асистента вчителя, який працює з такими дітками. Одночасно створюється мережа ІРЦ (інклюзивно-ресурсних центрів) – їх майже 700.

Ми хочемо, щоб жодна дитина з інвалідністю не була кинута на поталу вчителеві, який мусить дбати про такого учням, не маючи практичної допомоги. ІРЦ також будуть допомагати, а програма підвищення кваліфікації обов’язково міститиме модуль про інклюзивну освіту.

 ♦ Яке ЗНО потрібно для Нової української школи? 

НУШ – це знання, цінності і компетентності, вміння їх застосовувати, тож перевірити це за допомогою класичного ЗНО неможливо. Кращим прикладом таких компетентнісних завдань (для майбутнього нового Держстандарту ЗНО) є дослідження PISA: учні розв’язують завдання, спрямовані на застосуванні отриманих знань з різних предметів на практиці.

Ми моніторили результати четверокласників: вони можуть проаналізувати і здійснити пряму дію, але творчо розв’язати проблему не можуть – натрапляють на перешкоди. Стандарти базової школи спрямовані на знання, тож поки що ЗНО їм і відповідає.

В майбутньому зміни торкнуться початкової школи. Наразі першачки вже отримали свідоцтво досягнень, в якому вчитель демонстрував прогрес учня: позначав, на якому рівні знаходиться те чи інше досягнення. Серед останніх, зокрема, були вміння брати на себе відповідальність та співпрацювати з іншими. «Це складно оцінювати, але це можливо», – підкреслила пані Міністерка.