У мирний час порядок надання відпусток без збереження заробітної плати регулювався ст. 25, 26 Закону України «Про відпустки».
У період воєнного стану Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136 ( далі- Закон № 2136) розширив можливості працівників оформити свою відсутність на роботі.
Так, під час дії воєнного стану за згодою роботодавця працівник може оформити:
- відпустку без збереження зарплати за згодою сторін за сімейними обставинами тривалістю до 15 к. д. на рік (ч. 1 ст. 26 Закону «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР ( далі - Закон про відпустки);
- відпустку без збереження зарплати за згодою сторін на період дії воєнного стану (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136);
- відпустку без збереження зарплати за згодою сторін на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів (ч. 3 ст. 26 Закону про відпустки).
Із 19.07.2022 з’явився новий вид відпустки без збереження зарплати. У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, обов’язково надає відпустку без збереження зарплати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 к. д. Період такої відпустки не враховують до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (ч. 4 ст. 12 Закону № 2136).
Крім відпустки без збереження заробітної плати, згідно ч. 4 ст. 12 Закону № 2136, в обов’язковому порядку надаються, за заявою працівника, відпустки без збереження заробітної плати передбачені ст. 25 Закону про відпустки, в т. числі матері або іншій особі, зазначеній у частині третій статті 18 цього Закону, для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території. ( пункт 3-1).
Надання відпусток без збереження заробітної плати працівникам освіти не відрізняється від надання відпустки заробітної плати іншим категоріям працівників.
Щоб оформити будь-яку із відпусток без збереження зарплати, отримайте від працівника заяву, видайте наказ.
Якщо працівник працює дистанційно в Україні або за кордоном, отримайте заяву й ознайомте працівника з наказом про відпустку за допомогою доступних засобів зв’язку.
Тривалість відпусток визначає Закон про відпустки, інші закони та інші нормативно-правові акти України і незалежно від режимів та графіків роботи тривалість відпустки розраховують в календарних днях (ч. 1 ст. 5 Закону про відпустки. У наказі тривалість відпустки також зазначається у календарних днях.
Воєнний стан припиняється після закінчення строку, на який його ввели (ст. 7 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII№ 389). Закон № 389 не зобов’язує Президента видавати для цього окремий указ. Якщо Президент не продовжить строк дії воєнного стану окремим указом, воєнний стан припиниться (на сьогодні 19.02 2023 - крайня дата, до якої можна надати відпустку на час воєнного стану). Відповідно, припинить діяти і норма, на підставі якої надають відпустку без збереження зарплати за згодою сторін на період дії воєнного стану та відпустку без збереження зарплати працівнику, який виїхав за кордон або отримав статус внутрішньо переміщеної особи (ч. 3, ч. 4 ст. 12 Закону України № 2136).
Якщо військові дії припиняться раніше, працівник зможе звернутися до роботодавця із заявою з проханням достроково вийти на роботу з відпустки без збереження зарплати. Якщо роботодавець не заперечуватиме – вносяться зміни до наказу, яким надали відпустку в частині її строку.
Чи можна відмовити у відпустці без збереження зарплати під час воєнного стану ?
Так, якщо йдеться про відпустки:
- за згодою сторін, що надають за сімейними обставинами, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, або на період дії воєнного стану (ст. 26 Закону про відпустки).
- працівнику об’єкта критичної інфраструктури.
Роботодавець не може відмовити працівнику:
- у будь-якій оплачуваній відпустці відповідно до графіка відпусток;
- відпустці без збереження зарплати за статтею 25 Закону про відпустки;
- відпустці без збереження зарплати за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, тривалістю до 90 к. дн. (ч. 4 ст. 12 Закону України № 2136).
Тобто, щоб оформити відпустку без збереження зарплати за згодою сторін під час воєнного стану, як і у мирний час, потрібна згода обох сторін трудового договору - і працівника, і роботодавця. Тож роботодавець вправі відмовити у відпустці.
Для працівників, що виконують роботи на об’єктах критичної інфраструктури ( заклади освіти не відноситься до об’єктів критичної інфраструктури), діє спеціальне правило щодо відпусток. Роботодавець має право під час воєнного стану відмовити таким працівникам у будь-якій відпустці, окрім відпусток:
Підстава — частина 2 статті 12 Закону № 2136.
Необхідна пам’ятати, що роботодавець з власної ініціативи може пропонувати, але не має права змусити працівників піти у відпустки без збереження зарплати на час воєнного стану.
