Вони настільки різні – суворі, добродушні, інколи наївні, та найчастіше – досвідчені. Їм присвячено немало книг та кінострічок. Мова, звичайно ж, про педагогів.

Луїс САШАР. «Я не вірю у монстрів»

Майже в кожному класі є такий учень. Він сидить на останній парті. Уроків ніколи не робить. З усіх предметів у нього двійки, а коли його соромлять, він лише посміхається. Вчителі давно махнули на нього рукою, а однокласники намагаються уникати.

То він лізе в бійку, то вимагає у когось гроші, то погрожує дівчаткам, то штовхає малюків. Зрозуміло, що всі його ненавидять. Але чи знає хто-небудь, що відчуває він сам? Виявляється, є спосіб це з’ясувати. Який? Потоваришувати з ним. Невже знайдеться людина, готова дружити з таким монстром?

Даніель ПЕННАК. «Шкільні страждання»

Уривок з рецензії педагога Ірини Хомчук: «Скажу, що це – не художній твір. За жанром я б віднесла книгу швидше до посібників із психології: таке собі науково-популярне видання для педагогів та батьків. Але ж яке видання! Як у минулому педагог, хоч і з невеликим стажем, скажу, що книга має стати настільною у тих, для кого робота у школі – не просто відбування уроків та отримування зарплатні, а покликання. А про батьків потенційних чи явних двієчників узагалі мовчу: радитиму всім!».

Генріх МАНН. «Учитель Гнус»

Доволі гротескний та навіть сатиричний роман, у якому висміюється учитель-ханжа. Учитель Гнус вважає себе «надлюдиною» та носієм істини в останній інстанції. Хоча насправді він є звичайнісіньким тираном-самодуром, який використовує свою владу над учнями для самоствердження.

Фріда ВІГДОРОВА. «Мій клас: записки учительки»

Авторка книги за професією – педагог, тому розповісти про молоду дівчину, яка тільки-но починає працювати в школі, їй було зовсім нескладно. Розповідь про те, як молода учителька шукає себе, про що думає, як помиляється, засмучується й радіє, навчає учнів і в той же час навчається сама.

Поки що їй вдається далеко не все, проте любов до дітей, прагнення пізнати їх, допомагають їй знайти правильний шлях. Учителька, від імені якої написана ця книга, розповідає про свою роботу правдиво і просто. І саме це й «підкуповує» читачів, змушує проживати разом з героїнею кожну її емоцію.

Бел КАУФМАН. «Вгору по сходах, що ведуть вниз»

Бел Кауфман – американська письменниця, чиє ім’я добре відоме читачам в усьому світі. Славу Бел Кауфман приніс роман «Вгору по сходах, що ведуть вниз». Роман про школярів і їх вчителів, дітей і дорослих, про тих, хто йде проти системи.

Головна героїня роману – молода вчителька міс Баррет. Закінчивши коледж, вона прийшла викладати англійську мову та літературу у нью-йоркську школу. Міс Баррет сповнена ентузіазму та ідеалістичних уявлень про шкільне життя. Проте вже у перший робочий день їй доведеться усвідомити, що реальність зовсім інша. Шкільний світ може бути дуже жорстоким, а визнання колег та учнів не виникає само по собі…

Марина АРОМШТАМ. «Як щоденник. Розповіді вчительки»

У цій книзі немає готових рецептів, тут йдеться про життя однієї людини, для якої педагогіка – не порожній звук і не сухі підручники. Її вихованці – звичайнісінькі діти, вони живуть у сусідніх квартирах та будинках. Хтось із неповної сім’ї, у когось, навпаки, все добре (але навіть за це буває соромно), хтось хвалиться без міри, хтось перебиває, хтось краде гаманець у вчителя і божиться, що цього не робив, а хтось намагається його викрити. Загалом, це діти, які витягли щасливий квиток – їх виховує чуйний і розуміючий наставник.

Шалва АМОНАШВІЛІ. «Здрастуйте, діти»

У посібнику розкривається досвід роботи з шестирічними дітьми в підготовчому класі школи. У ньому автор узагальнює результати своєї педагогічної діяльності, власних спостережень над формуванням особистості найменших школярів. Книга написана у вигляді розповідей і роздумів педагога. У ній розкриваються психологічні особливості цієї вікової групи, специфіка змісту, форм і методів навчання та виховання шестирічок.