Базові оклади вчителів, як правило, зростають залежно від стажу роботи. Проте їх доповнюють різноманітні надбавки, які можуть становити значну частину чистого заробітку вчителів.

Додаткові надбавки можуть надаватися, наприклад, за кваліфікацію, базуватися на результатах праці вчителів та/або успішності студентів, за викладання в складних умовах або роботу з учнями з особливими потребами, за викладання у віддалених географічних районах; а також за понаднормову роботу.

Майже в третині європейських країн пропонуються всі або майже всі згадані види надбавок. З іншого боку, у Бельгії (французька та фламандська частина), на Кіпрі, у Португалії, Великобританії (Шотландія) і Ліхтенштейні існує тільки один або два види надбавок.

Надбавки за кваліфікацію, вищу за мінімальну кваліфікацію, необхідну для того, щоб бути вчителем (тобто за ступінь магістра, кандидата, або доктора) надаються в системах освіти більшості країн. Як правило, типи і розмір таких надбавок встановлює центральний орган управління освітою (міністерство). Але в деяких країнах ці надбавки встановлюються на основі місцевих угод.

Найвища надбавка за додаткову кваліфікацію серед європейських країн – в Ірландії, де вчителі, які почали працювати до 5 грудня 2011 року можуть отримувати надбавку в розмірі до 6 140 євро, а ті, хто розпочав працювати у період з 5 грудня 2011 року по 1 лютого 2012 року, – до 4 416 євро. Проте вчителі, які почали працювати після 1 лютого 2012 року взагалі не отримують надбавки за додаткову кваліфікацію.

У Бельгії (французька та німецька частина) якщо вчителі початкової або неповної середньої школи здобувають ступінь магістра, їх оклад підвищується до рівня окладу вчителів старших класів середньої школи, для яких кваліфікація магістра є вимогою працевлаштування. У Туреччині вчителі зі ступенем магістра піднімаються по шкалі окладів на один тарифний рівень, а вчителі зі ступенем доктора – на два рівні.

Безперервне підвищення кваліфікації вважається професійним обов’язком для вчителів у переважній більшості європейських країн. У деяких країнах, наприклад, у Литві, Румунії та Словенії, проходження курсів підвищення кваліфікації є необхідною умовою для просування по службі та підвищення заробітної плати. Тільки у третині країн вчителям надаються фінансові надбавки за отримання підвищення кваліфікації.

У більш ніж третині країн вчителі можуть отримувати додаткові надбавки за якість їх роботи після проведення атестації або на основі результатів своїх учнів. У Чеській Республіці ця надбавка становить 3,9%, а в Латвії – від 7% до 12% від основного окладу. У Польщі директор школи за погодженням з місцевими органами управління освіти надає «мотиваційні стимули» за належне викладання, впровадження інновацій, відданість викладацькій діяльності і за виняткові досягнення у виконанні завдань і обов’язків. У Сполученому Королівстві (Англії, Уельсі та Північній Ірландії), кожна школа проводить атестацію і за результатами якої учителі рухаються по шкалі окладів. У випадку видатних результатів вони можуть піднятися на 2 рівні.

У більшості країн виплачуються надбавки вчителям, які навчають учнів зі спеціальними потребами у звичайних класах. Цей вид надбавок звичайно надається у разі наявності учнів з особливими освітніми потребами, але можливі й інші критерії, наприклад навчання дітей з мовними труднощами, дітей різного віку в одному класі, або учнів з низьким рівнем успішності.

У Словенії, наприклад, виплачуються надбавки за викладання у двомовних класах. У Швеції наявність в класі учнів з труднощами в навчанні або особливими потребами може бути прийнятою до уваги при індивідуальних переговорах щодо зарплати.

У деяких країнах участь у позакласних заходах оплачується як понаднормова робота, а в інших за нею виплачують окрему надбавку. Наприклад, у Словенії навчальні класи на відкритому повітрі (šola v naravi) винагороджуються до 20% від основної заробітної плати за 6 годин на день в початковій і неповній середній школі. Крім того, за проведення семінарів, спортивних та інших позакласних заходів (interesne dejavnosti) виплачується 11,94 євро на годину.

Майже у всіх європейських країнах вчителям виплачуються надбавки за виконання додаткових обов’язків.

Ця діяльність може включати в себе роботу з учнями після завершення уроків, участь в управлінні школою, надання допомоги іншим вчителям, участь в екзаменаційних комісіях, національних або міжнародних органах, підготовка навчально-методичних матеріалів і т.д.

Надбавки за виконання додаткових обов’язків можуть встановлюватися як на центральному рівні для деяких регульованих видів діяльності, так і на рівні школи для вирішення конкретних завдань, які входять до повноважень школи. У Фінляндії та Швеції вони також встановлюються на місцевому рівні.

Крім того, вчителі в усіх європейських країнах, за винятком Кіпру, Латвії, Мальти, Румунії, Великобританії (Шотландія) і Ліхтенштейну, отримують додаткові надбавки за понаднормову роботу, тобто робочий час, який перевищує кількість робочих годин встановлених у трудовому договорі. У більшості випадків погодинна ставка за понаднормову роботу визначається центральним органом управління як певний відсоток від базового окладу. У Болгарії, Греції, Іспанії і Туреччині встановлюється конкретна фіксована сума.

Майже в половині країн виплачують надбавки, пов’язані з географічним розташуванням школи. Вони є мотиваційними стимулами, які заохочують вчителів працювати у віддалених, сільських або соціально неблагополучних регіонах, і визначаються на центральному рівні управління. Також учителям можуть виплачуватися надбавки за роботу регіонах з вищою за середню вартістю життя, наприклад, у столиці. Критерії таких надбавок значно відрізняться в різних країнах.

Вони можуть носити географічний характер (віддалені та ізольовані райони), що має місце в Данії, Іспанії, на Кіпрі, в Польщі, Румунії, Фінляндії та Великобританії (Шотландія). З іншого боку, вони можуть мати економічний (висока вартість життя), як у Франції та Великобританії (Англія), або соціальний характер (райони зі значним соціальним відчуженням, з високим ризиком чи з великою часткою учнів, що представляють етнічні чи мовні меншини), як в Іспанії, Франції та Італії.