На підставі Закону № 2352-IX від 01.07.2022 (набрання чинності 19.07.2022) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» відредаговано статтю 102-1 КЗпП України «Оплата праці за сумісництвом».

Редакція статті до 19.07.2022 передбачала, що умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України.

З 01.07.2022 стаття 102-1 КЗпП України  в редакції «Сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця - фізичної особи.

Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу»  просто визначає, що таке сумісництво та як оплачується робота за сумісництвом, а посилання на порядок регулювання Кабінетом Міністрів України сумісництва працівників державних підприємств, установ, організацій виключено.

З врахуванням внесених змін до ст. 102-1 КЗпП України  Кабінет Міністрів   України Постановою від 22.11.2022 року № 1306 (набрала чинності 25.11.2022 року) затвердив  перелік постанов Кабінету Міністрів України з питань роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, що втратили чинність»

Втратили чинність такі постанови Кабінету Міністрів України:

• від 03.04.1993 № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій»;
•  04.03.2015 № 81 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ  і організацій, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції».

• Пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 31 серпня 1996 р. № 1033 “Про заходи щодо залучення додаткових надходжень до бюджету та підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів для забезпечення фінансування соціальних виплат населенню”.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1047-Р від 22 листопада 2022 року  скасовано  наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43 «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій».

Отже, тепер при вирішенні питання щодо порядку та умов роботи за сумісництвом державних службовців та  посадових осіб місцевого самоврядування,  слід керуватись лише статтею 25 Закону України «Про запобігання корупції», яка дослівно в даний час звучить так:

Стаття 25. Обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності.

1. Особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється:

1) займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;

2) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України, крім випадку, передбаченого абзацом першим частини другої цієї статті.

2. Особа, призначена (обрана) на посаду, зазначену в пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, зобов’язана не пізніше 15 робочих днів з дня призначення (обрання) на посаду здійснити дії, спрямовані на припинення підприємницької діяльності та припинення її повноважень у складі правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, якщо особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляє інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

У строк, визначений абзацом першим цієї частини, особі, призначеній (обраній) на посаду, зазначену в пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється здійснювати підприємницьку діяльність, брати участь у діяльності та прийнятті рішень відповідними органами з дня призначення (обрання) на посаду та отримувати будь-які доходи (винагороду тощо) у зв’язку із здійсненням підприємницької діяльності або перебуванням у таких органах.

3. Обмеження, передбачені частиною першою цієї статті, не поширюються на депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), присяжних, помічників-консультантів народних депутатів України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, Першого заступника Голови Верховної Ради України та заступника Голови Верховної Ради України, працівників секретаріатів депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України, працівників патронатних служб у державних органах, осіб, зазначених у підпункті "к" пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону (крім осіб, зазначених в інших підпунктах пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону). Обмеження, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, не поширюються на осіб молодшого начальницького складу служби цивільного захисту, які проходять службу в аварійно-рятувальних формуваннях та пожежно-рятувальних підрозділах у змінному режимі (за умови відсутності у таких осіб повноважень із здійснення заходів державного нагляду (контролю), реєстрації декларацій відповідності матеріально-технічної бази суб’єктів господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки, ліцензування).

Тобто, умови для роботи за сумісництвом для державних службовців та  посадових осіб місцевого самоврядування  (осіб які мають такий статус у розумінні відповідного закону) залишаються незмінними:

на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця - фізичної особи можна за сумісництвом займатись викладацькою, науковою і творчою діяльністю, медичною практикою, інструкторською та суддівською практикою із спорту.

Оплата відбувається за фактично відпрацьований час.

А тому, у зв’язку із  скасуванням наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43 «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», який передбачав  Перелік робіт які не є сумісництвом, зокрема п. 3 якого передбачав, що   не є сумісництвом педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більше як 240 годин на рік, а останнім абзацом пункту 12 Переліку  встановлювалось, що виконання робіт, зазначених у пунктах 2-7, допускається в робочий час з дозволу керівника державного підприємства, установи, організації без утримання заробітної плати,   державним службовцям і   посадовим  особам  місцевого самоврядування    дозволялось займатися викладацькою роботою в основний робочий час в обсязі не більше 240 годин на рік з погодинною оплатою праці, якщо дозвіл на таку роботу надав керівник відповідного органу,  фактично, з моменту  скасуванням наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43 «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» є нелегітимною викладацька діяльність   державних службовців  і  службових осіб органів місцевого самоврядування  в   робочий час.

Багато працівників органів управління освітою, які мали статус державних службовців  чи посадових осіб  місцевого самоврядування, з дозволу  свого керівництва,  займалися викладацькою роботою в основний робочий час в обсязі не більше 240 годин на рік з погодинною оплатою праці.

Як вийти із ситуації, при умові якщо  державні службовці і  посадові  особи органів місцевого самоврядування, які займалися викладацькою роботою в робочий час (який співпадав із графіком проведення занять в закладах освіти)  мають бажання і в подальшому займатися викладацькою діяльністю?

Для вказаних осіб необхідно наказом керівника внести зміни  до графіку їхньої роботи.

Таке повноваження, в умовах воєнного часу, надає керівнику  ч. 4 ст. 6 Закону України   «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного  стану», яка передбачає, що час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.

Відповідно  до  ст. 66 КЗпП України «Працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи.

Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Працівники використовують час перерви на свій розсуд.» На цей час вони можуть відлучатися з місця роботи»

Тобто, якщо  перерва для відпочинку і харчування  встановлена  більше ніж необхідно працівнику  для харчування ( але не більше 2 годин), то  частина  цієї перерви може бути використана для роботи за сумісництвом.

Що  стосується проведення ( надання) фахівцями, в тому числі працівниками інклюзивно-ресурсних центрів,  додаткових психолого-педагогічних і корекційно-розвиткових занять (послуг), що визначені індивідуальною програмою розвитку, особам з особливими освітніми потребами, які здобувають освіту в інклюзивних класах (групах) закладів дошкільної та загальної середньої освіти, оплата  яких здійснюється  за рахунок  субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами то така робота також вважається сумісництвом і має бути проведена поза межами  робочого часу.

Якщо в індивідуальній програмі розвитку дитини затверджується розклад  корекційних занять, передбачених гігієнічними умовами, в час    який співпадає із робочим часом фахівця,  що надає додаткові психолого-педагогічні і корекційно-розвиткові заняття (послуги) то має бути скорегований наказом керівника робочий  час  такого фахівця, який не співпадає з часом надання додаткових послуг.

8 липня  2022 року Парламент прийняв Закон України «Про внесення змін до Закону Україні "Про запобігання корупції" ( набрав чинності 03.08. 2022 року)  щодо особливостей застосування законодавства у сфері запобігання корупції в умовах воєнного стану»

Законом визначено, що на період дії воєнного стану державним службовцям (крім державних службовців категорії "А") та посадовим особам місцевого самоврядування (крім посадових осіб, посади яких віднесені до першої – третьої категорій) дозволено займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю, якщо такі особи перебувають у відпустці без збереження заробітної плати або у разі простою.

Також цим Законом визначено, що трудові договори (контракти), цивільно-правові договори про надання послуг або правочини таких працівників у сфері підприємницької діяльності укладаються з юридичними особами приватного права або фізичними особами – підприємцями, щодо яких такі державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування протягом останнього року не здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих юридичних осіб або фізичних осіб – підприємців. Такі особи зобов’язані припинити зайняття іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) чи підприємницькою діяльністю протягом 15 робочих днів з дня припинення простою або закінчення відпустки.

Скасуванням постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» та наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43 «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» знято обмеження щодо роботи  по сукупності за основним місцем роботи і за сумісництвом не більше 1,5 ставки для  працівників,  оплата праці яких  фінансується із державного і місцевого бюджетів.