Середня освіта в Україні переживає непростий час. З одного боку, впроваджуються нові підходи в організації навчального процесу, підвищуються зарплати вчителів. З іншого – відбувається масова “оптимізація” навчальних закладів, спостерігається гострий дефіцит кваліфікованих кадрів, особливо в регіонах.

На жаль, проблем в новій українській школі сьогодні накопичилося чимало. І це викликає занепокоєння, так як мова йде про знання і навички майбутніх поколінь. Realist.online розглянув кілька проблемних напрямків вітчизняної шкільної освіти.

Нестача коштів

Це питання для освіти завжди було найболючішим.

Традиційно низькі виплати вимивали зі сфери багатьох фахівців і не приваблювали молодь. У нинішньому році ситуація начебто зрушила в позитивну сторону. Уряд підвищив учителям зарплати на 20%, а з грудня обіцяє підняти ще на 8,4%. У той же час була знижена надбавка за престижність, яка у багатьох педагогів становить до 30% від заробітної плати, розповів нашому виданню голова Профспілки працівників освіти і науки України Георгій Труханов. “І сьогодні в багатьох районах надбавка становить близько 5%.

За фактом зарплата навпаки знизилася”, – розповів він Realist.online. Досить гостро стоїть питання з викладачами пенсійного віку, які в школах складають від 16% до 30%. Через поправки в законодавстві, вчителів-пенсіонерів відтепер можна звільняти і наймати заново на один-три роки, укладаючи з ним контракт.

На думку профспілки, це не тільки принижує педагогів, а й дає можливість адміністрації шкіл в разі чого розлучитися з неугодними співробітниками. Відзначимо, що робота вчителя пов’язана з психологічними навантаженнями, тому педагоги і йдуть на пенсію раніше – в 55 років. На думку Труханова, потрібно оцінювати не вік викладача, а його кваліфікацію та можливість кваліфіковано працювати. Всі повинні мати рівні права. “Вчителів 30 років обманювали, обіцяючи високу пенсію.

І на сьогоднішній день учитель-пенсіонер отримує 3 – 4 тис. грн. Можна прожити на такі гроші? Тому вчитель і змушений працювати, щоб якимось чином вижити. Якщо всі пенсіонери підуть зі шкіл, там не буде кому викладати “, – розповів він.

Молоде поповнення не поспішає

Зміни щодо педагогів пенсійного віку в уряді аргументували забезпеченням вакансій для молодих фахівців, які, тим не менш, як і раніше не поспішають в школи на скромні зарплати.

Переглянувши сайти пошуку роботи, наші журналісти виявили, що молодому вчителю географії в середній загальноосвітній школі м Дніпра пропонують ставку від 6 – 10 тис. грн в залежності від категорії. Таку ж зарплату обіцяють молодому вчителю хімії в Полтаві. Варто зазначити, що чинний закон ” Про освіту ” передбачає мінімальну заробітну плату вчителя на рівні трьох мінімальних зарплат уже з 2023 року (на сьогодні одна “мінімалка” становить 6 тис. грн). Громадський діяч і керівник

Вільної профспілки освіти і науки України Володимир Фундовний висловив Realist.online думку, що навіть при такій зарплаті молодь навряд чи буде масово йти працювати в школи. Про це говорить і ситуація з хронічним недобором в педагогічних вузах. У Національному педагогічному університеті ім. Драгоманова в Києві за рік набрали 10 хіміків, а роком раніше їх було всього – 6. Трохи більше набрали математиків і фізиків. Чи багато це? Питання риторичне. Для вирішення проблем з кадрами повинна бути політична воля як на державному, так і на місцевому рівні. Адже місцеві органи самоврядування в силах взяти на себе вирішення проблем з житлом молодих фахівців або поліпшення існуючих умов проживання.

Чи знайти позитивний відгук і допомогу в забезпеченні продовольством і іншими “бонусами”. В цілому, для популяризації професії вчителя, повинен працювати системний підхід. Але поки цього немає… А тому керівництво навчальних закладів змушене самостійно вирішувати кадрове питання і всіляко чіплятися за викладачів пенсійного віку, так як з їх відходом просто нікому буде працювати.

Зниження в правах

Потрібно відзначити ще один важливий момент – становище вчителів в суспільстві. Ще недавно педагоги були шанованими людьми, а тепер це далеко не так. За словами Володимира Фундовного, в зв’язку з новими законами про захист прав дітей, організувати процес навчання стає все важче. “Якщо за радянських часів і спочатку незалежності дітей долучали до суспільної праці: прибирання класів, обробці присадибної території школи, то сьогодні дитина не маємо права навіть взяти віник. Відразу ж піде скарга і батьки будуть праві”, – розповів він. У той же час, говорить експерт, були зменшені права вчителів, які в ході навчального процесу є, по суті, безправними людьми.

На думку психологів, свій внесок в зниженні ролі вчителя вносять і сучасні батьки, які бачать свою виховну функцію в тому, щоб, як вони вважають, захистити свою дитину від викладача. В окремих випадках подібні протистояння можуть бути справедливими, враховуючи слабку підготовку деяких вчителів, особливо молодих. Однак, якщо дискредитацією професії заохочувати на державному рівні за допомогою введення нових, і багато в чому бездумних методик організації навчального процесу, це вже тривожна тенденція. Масла у вогонь додає ситуація зі скороченням і дробленням шкіл.

“Оптимізація” в дії

Відповідно до ст. 35 закону “Про повну загальну середню освіту”, до 2027 р відбудеться розподіл шкіл на “гімназії” – 5-9 класи та “ліцеї” – 10-11 (12) класи. Це означає, що багато дітей не зможуть отримувати повну середню освіту в одних стінах. Ліцей повинен бути окремою юридичною особою, а тому містити таку установу зможуть далеко не всі Об’єднані територіальні громади (ЗТВ). Але, навіть якщо вдасться відкрити ліцей, що згідно із законом не так просто, як бути з приїжджими учнями з сіл? “Інтернати закрили, гуртожитків немає, де в результаті жити дітям? І цей процес реформування вже почався. І сьогодні багато шкіл стали” дев’ятирічками”.Навіть в обласних центрах”, – говорить Володимир Фундовний.

Ще гіршою є ситуація в сільській місцевості, де йде скорочення і злиття шкіл. “У сільських школах, де кількість учнів в класах в середньому менше 15, вимагають зігнати в класи, по 35 – 40 учнів. Виходить дешевше. У підсумку, діти, які вчилися в школі біля дому, повинні їздити в сусідні села. Але, не кожна ОТО має можливість забезпечити школи транспортом і водієм… Давайте тоді закривати всі школи і лікарні, і у чиновників не буде головного болю. До того ж, дурними, так би мовити, легше управляти. А тому, не можна ставити питання про скорочення. Ну, не може бути економія на майбутніх поколіннях! ” – каже Георгій Труханов.

До речі, навіть у важкі 90-ті кількість загальноосвітніх закладів в країні збільшувалася – з 21,8 тис. У 1991 році до 22,2 в 1996-му. Але потім пішли масові закриття і з 2013 р в Україні щорічно закривається в середньому по 200-250 шкіл. У зв’язку зі зміною законодавства, процес відтепер піде швидше. Також викликає тривогу скорочення годин на вивчення деяких предметів. Володимир Фундовний зазначає, що в останні роки скоротилася кількість уроків з математики, фізики, хімії. Замість цього ввели соціальні години навчання, які, здебільшого, не потрібні ні дітям, ні вчителям.

Послуга замість знань

Описані приклади показують непросту ситуацію, в якій сьогодні опинилася українська школа. Поступово “храм знань” перетворюється в “сферу надання освітніх послуг”. Від цього страждає і якість знань підростаючого покоління, що, до речі, показують міжнародні дослідження. За результатами Міжнародної програми оцінки освітніх досягнень учнів – PISA, українські школярі демонструють рівень знань нижче середнього. А, “завдяки” впровадження дистанційного навчання, ситуація має всі шанси погіршитися. І не вина дітей в тому, що вони недоотримують знання. Відповідальність несуть ті, хто своїми діями або бездіяльністю допустили велику “оптимізацію” держави, в тому числі освіту.

Чи є шанс на поліпшення? Безумовно. В історії чимало прикладів, коли аграрна держава почала бурхливо розвиватися. Було це і в нашій історії. А тому головне питання сьогодні навіть не в якості освіти, а у виборі державної моделі, яка здатна згуртувати і відновити.