А завтра Липень...
Липень... Липень... Спраглий і звабливий.
Молодий. Духмяний. У медàх.
Середина літа. Сум щемливий.
Стигнуть груші золотом в садах.
Скачуть в слоїки із кропом огірочки,
вабить аґрус намистинами в кущах.
І курчата підростають коло квочки,
як гриби при лагідних дощах.
Пахне зілля. В небо -- бадилиння :
лобода, кропива, реп'яхи...
Достигає в соняха насіння,
розпустили крила лопухи.
Липень.Красень. Серце всього літа.
В козубочку -- ягоди й квіткú.
Розкидàли мальви свої свити,
варять джем суничний їжаки.
Сохнуть трави в в'язках, на заборі --
деревій, рум'янок і чебрець.
Звіробій згубив у полі зорі,
павутиця в'яже комірець...
Все таке пахуче і казкове --
в очеретах мавки чешуть коси
і полощуть сонце бурштинöве,
заховавши тугу аж на осінь.
Бродять лісом відьми-чарівниці,
на пеньки вихлюпують узвар,
сушать мох, поганки і чорниці
і шукають папороть для чар...
Липень... Липень...То суцільне щастя.
Час, як мед, стікає по руках,
в'яже нитку- згадку на зап'ясті.
Ставлять мітку рòси на ногах...

30.06.2022
Людмила Галінська