Ударили вночі, коли всі люди спали.

Летіло що куди, на захід і на схід.

Ні вітру не було, ні сови не кричали.

Від зоряних лампад блищав на річці лід.

Летіло на людей і падало у морок.

Палала чиясь кров у зареві війни.

Палало у четвер, у середу, вівторок.

Молилася верба, стогнали ясени

Летіли списи зла, невпізнані об"єкти.

Калібри, НЛО і кулі вогняні.

І падали в дворі у тітки на штахети,

На річку, на пісок, на баби кам"яні.

І поруч був кордон. Позаду санаторій.

Летіло від "братів". Та ні, від ворогів.

Не можна уявить навіть в уяві хворій,

Що все буде горіть, навіть мороз і сніг.

Г. Потопляк.