Вернутися б в дитинство хоч на мить.

Там яблуня біля вікна шумить.

Там вітерець гуляє у вишнині.

Там очі в мами, як волошки сині.

Вернутися б на день, або на два.

Там тато з вудкою, а у відрі плотва.

Бабуся на току зерно ворушить,

А сонце гріє й по зернині сушить.

Вернутися б в суботу і поспати.

Усі кутки в дворі повимітати.

І побілити припічок святково.

Розмалювати призьбу веселково.

Вернутися б тоді, коли світає

І мама мене в школу споряджає.

Сама іде туди ж, бо вчителює.

А ранок на траві квітки малює.

Вернутися в дитинство. Боже милий,

Який той час був теплий і красивий.

Там були котик, песик, поросятко.

Корівка Лиска і її телятко.

Там бджілки татові під хатою літали.

Я плакала, вони мене кусали.

А коники возили сіно в возі,

Губили конюшину по дорозі.

Вернутися і позбивать коліна.

В квача побігать. Ну й жива ж дитина.

Рубанком дошку з сосни обстругати,

А потім з татом дрова порубати.

Оце ж був рай. А пахло ж як на Паску.

Там на Різдво ми чули Божу ласку.

Усі були живі, усі красиві...

А нині їх нема і коси сиві...

Г. Потопляк. 2018.