Осінь моя в чорній хустці.
Голо в душі, як у пустці.
Клякнуть в молитві долоні,
Сльози на віях солоні.
Сіро все. Наче дальтонік,
Квітів не бачу червоних,
Ні на дерéвах багрянцю,
Ні різнобарвного танцю
Листя під музику вітру.
Сиву лиш бачу палітру...
Виє сирена невпинна,
В горі моя Україна.
В горі і я, без просвíтку...
Скільки ж іще?! Боже! Світку!
Осінь криваво-черлена...
Лютого біль на раменах...
Де ж Перемоги знамéна?

© Ольга Грейнер Савич

28.10.2024

Світлина з мережі Інтернету