Відповідно до Цілей сталого розвитку (2015—2030 роки), схвалених на Саміті ООН у вересні 2015 року, розв’язання проблем подолання бідності та зменшення нерівності, підвищення рівня життя та забезпечення доступу до базових послуг для всіх верств населення, розвиток соціальної інфраструктури та розширення можливостей для самореалізації в безпечному середовищі є першочерговими завданнями світової спільноти.
З метою реалізації Цілей сталого розвитку (2015—2030 роки) та пункту 391 Плану заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, протягом січня - грудня 2015 року у Мінсоцполітики проводилась робота з розробки проекту Стратегії подолання бідності за участі представників центральних органів виконавчої влади, наукових інституцій, міжнародних експертів, та сторін соціального діалогу (профспілок та роботодавців).
В рамках роботи Міжвідомчої робочої групи з розроблення проекту Стратегії подолання бідності, до якої входили представники СПО об’єднань профспілок, протягом 2015 року профспілками було надано низку пропозицій щодо структури та наповнення розділів проекту Стратегії та заходів щодо її реалізації.
За результатами проведеної роботи Мінсоцполітики був розроблений проект Стратегії подолання бідності і у січні 2016 року надісланий на розгляд Кабінету Міністрів України.
16 березня 2016 року Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про схвалення Стратегії подолання бідності» № 161-р була ухвалена відповідна Стратегія.
Стратегію передбачено реалізувати до 2020 року.
Головною метою Стратегії подолання бідності є поетапне зниження в Україні масштабів бідності, соціального відчуження та запровадження нових механізмів її запобігання.
Досягнення визначеної мети буде здійснюватися шляхом реалізації стратегічних напрямів щодо: розширення доступу до продуктивної зайнятості, сприяння зростанню доходів населення від зайнятості та виплат у системі державного соціального страхування для забезпечення умов гідної праці; забезпечення доступу населення до послуг соціальної сфери незалежно від місця проживання, мінімізації ризиків соціального відчуження сільського населення; протидії соціальному відчуженню та мінімізації ризиків бідності найбільш вразливих категорій населення; запобігання бідності та недопущення виникнення осередків хронічної бідності та соціального відчуження серед внутрішньо переміщених осіб.
Завдяки активній позиції профспілок при прийняті зазначеного нормативно-правового акту зокрема, були враховані профспілкові пропозиції щодо:
- запровадження нових підходів до формування мінімальних державних соціальних стандартів і гарантій, зокрема прожиткового мінімуму, відповідно до міжнародної практики;
- удосконалення умов оплати праці працівників бюджетної сфери;
- підвищення розміру мінімальної заробітної плати у результаті удосконалення механізму його визначення та гарантій забезпечення з урахуванням міжнародної практики і положень Конвенції Міжнародної організації праці № 131 про встановлення мінімальної заробітної плати з особливим урахуванням країн, що розвиваються;
- поетапного підвищення рівня оплати праці в галузях економіки;
- розроблення галузевих стандартів оплати праці;
- підвищення дієвості політики зайнятості та мобільності робочої сили на ринку праці;
- підвищення ефективності та результативності соціального діалогу між державою, профспілками та організаціями роботодавців з питань формування та реалізації соціальної політики, регулювання трудових відносин;
- популяризації укладення колективних договорів, удосконалення законодавства з питань соціального діалогу та колективно-договірного регулювання;
- забезпечення дієвого контролю за дотриманням законодавства в частині укладення трудових договорів;
- розроблення механізму залучення до системи державного соціального страхування, насамперед пенсійного, заінтересованих осіб, зайнятих в особистих селянських господарствах;
- зміни принципу розподілу доходів у суспільстві у результаті перенесення основного податкового навантаження з груп населення з низьким і середнім доходом на заможні прошарки суспільства;
- запровадження єдиних принципів нарахування пенсій та дієвих механізмів зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки;
- підвищення рівня охопленості бідного населення соціальною підтримкою, забезпечення адресної допомоги та підвищення ефективності програм соціальної підтримки;
- забезпечення комплексного розв’язання проблем найбільш вразливих верств населення;
- удосконалення системи забезпечення житлом найбільш вразливих верств населення із державного житлового фонду з урахуванням новітньої світової практики та вітчизняного досвіду, зокрема дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа тощо.
Розроблення нових підходів у розв’язанні проблеми подолання бідності обумовлено загостренням соціально-економічної ситуації в країні, що супроводжується погіршенням матеріального становища значної частини населення.
Реалізація Стратегії передбачає, що рівень бідності за абсолютним критерієм для порівняння з міжнародними показниками (за методологією Світового банку) становитиме у 2018 році - 0,8%, у 2020 році - 0,5%, рівень бідності за відносним критерієм (60% медіанного рівня середньодушових еквівалентних доходів з використанням шкали еквівалентності Європейського Союзу: (1,0; 0,5; 0,3) у 2018 році - 6,6%, у 2020 році - 6,5%.
Фінансування реалізації Стратегії здійснюватиметься в межах коштів державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, інших не заборонених законодавством джерел.
Згідно з вищезазначеним розпорядженням Мінсоцполітики разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та сторонами соціального діалогу у тримісячний строк необхідно розробити та подати Кабінетові Міністрів України проект плану заходів на 2016—2017 роки щодо реалізації Стратегії подолання бідності.
За інформацією Мінсоцполітики, на сьогодні триває розробка відповідних заходів з активним залученням ЦОВВ, профспілкової сторони та сторони роботодавців.
За матеріалами ФПУ
