Знання чи вміння їх застосовувати? На що робити наголос у сучасній шкільній освіті, особливо враховуючи те, скільки нових знань щорічно, щоденно з'являється в інформаційному просторі? Про зміни у програмах середньої школи, мотивацію вчителів працювати по-новому, а студентів навчатися, «Укрінформ» спілкувався з міністром освіти Лілією Гриневич.

Ліліє Михайлівно, за минулий рік відбулися зміни, зокрема, в початковій школі оновили програми. Також з наступного навчального року запроваджується 12-річна школа. Чого очікувати далі, які зміни будуть у школі ще?

Перш за все, у нас є зараз є два головні завдання. Стратегічне завдання - впровадження реформи Нова українська школа, в перший клас якої діти підуть у 2018 році. Це потребує створення нового Держстандарту спочатку для початкової, а потім для базової та старшої школи.

Він створюватиметься з огляду на компетентністний підхід та нові методики навчання. Тобто школа даватиме дітям не лише знання, а також стійкі вміння і ставлення, цінності, що потребує зовсім іншого підходу до формування змісту освіти. Після того, як буде написано та затверджено новий Держстандарт, на його основі формуватимуться типові навчальні плани і, звісно, нові навчальні програми.

Але відкритим залишається питання, як покращити умови навчання тим дітям, які зараз навчаються в школі. І тому не менш важливе завдання - оновлення чинних шкільних програм. Очевидно, що зміст освіти, який ми сьогодні маємо в школі, і традиції навчання вже не влаштовують сучасних дітей, і чекати поетапного впровадження масштабної реформи вони не можуть.

Саме тому в 2016 році ми оновили навчальні програми початкової школи. Зараз, окрім роботи над новим Держстандартом, ми працюємо над оновленням програм базової та старшої школи в межах чинного Держстандарту. Зараз ми не можемо зробити якісь дуже вагомі зміни, але навіть ті зміни, які відбуватимуться, стимулюватимуть вчителів використовувати компетентнісний підхід. Що не менш важливо, ми наповнюємо ці програми якісно новим змістом навчання.

Які це зміни, та як вони відбуватимуться?

Оновлення навчальних програм для початкової школи - 1-4 класів - відбувалося влітку 2016 року. Їх обговорювали відкрито, на платформі EdEra, де свої пропозиції могли внести всі бажаючі. До процесу було залучено не лише фахівців, наприклад, Академії педагогічних наук, а й і вчителів-практиків, які мають досвід та розуміють, наскільки програми є застарілими. Добру волю та ініціативу проявили навіть батьки, які влітку, у мертвий сезон, ділилися своїми пропозиціями до програм.

Сьогодні знання дуже швидко помножуються, і шукати їх стає все легше. Дітей треба навчити правильно шукати інформацію, навчити, як відрізняти надійне джерело інформації від ненадійного, критично мислити і, що не менш важливо, дати їм основне ядро знань і уміння їх застосовувати.

Саме тому при оновленні програм початкової школи нам важливо було вивільнити час, власне, для формування більш стійких базових умінь. Наприклад, знання таблички множення та вміння користуватися нею для вирішення реальних життєвих завдань.

Ми дали можливість вчителям самим вирішувати, з огляду на специфіку їхнього класу, скільки часу їм треба виділяти на ту чи іншу тему. Також вони самостійно можуть приймати рішення, які твори будуть читати діти. Адже для того щоб дитина полюбила читати, її треба ознайомити з цікавими текстами, які вона зрозуміє, які суголосні сучасному світосприйняттю дитини.

До цього часу в шкільній програмі, як правило, використовували твори з минулого століття, саме ними сповнені підручники та шкільні бібліотеки. У зв'язку з цим ми вирішили підтримати оновлення програм 1-4 класу і видати Хрестоматію сучасної української дитячої літератури. Завдяки їй твори сучасних українських письменників стануть доступні для всіх українських дітей.

На платформі ЕdЕrа ми також виклали короткі відео-уроки для вчителів, щоб дати їм наочний приклад нових методик компетентісного навчання. Наприклад, розміщено поради, як навчити дитину писати есе, різні способи навчити школярів писати осмислено та з радістю.

Основний виклик зараз - оновлення програм базової школи (5-9 класів). Робитиметься це за схожою процедурою - ми вже готуємося до розміщення на EdEra чинних програм та очікуємо зауважень до них.

Що саме планується обговорити стосовно цих програм?

При оновлені програм для 5-9 класу ми маємо три основні мети. Перша мета - це синхронізувати вивчення навчального матеріалу. У теперішніх навчальних програмах є колізії, коли, наприклад, матеріал з математики, необхідний для вивчення теми з фізики, діти ще не встигли пройти. Таких речей не може бути.

Друге, переглянути програми на предмет зайвого теоретичного матеріалу.

І третє, але, мабуть, найголовніше, ми повинні наповнити ці навчальні програми оновленим компетентнісним змістом.

Що мається на увазі?

Ми хочемо інтегрувати у навчальні програми так звані наскрізні теми, які, власне, спрямовані на формування ключових компетентностей і необхідних для дитини умінь. Наприклад, громадянська компетентність. Нам потрібно виховувати відповідальних громадян, але запроваджувати для цього новий предмет - це лише зайвий раз перевантажувати наших дітей. Натомість через чинні предмети можна формувати таку громадянську компетентність, даючи відповідні тексти для занять з української літератури чи навчальні матеріали з історії.

Інший приклад - фінансова грамотність. Вже розроблено навчальні матеріали для дітей всіх вікових категорій з фінансової грамотності, які можна інтегрувати і вивчати під час уроків математики, літератури тощо.

Таким чином, наше завдання - оновити програми, супроводжуючи їх новими навчальними матеріалами, які будуть викладені в електронному вигляді, і якими зможуть користуватися батьки, вчителі і діти.

Ми говоримо про формування компетентностей, а як же бути саме з базовими знаннями з таких предметів як, наприклад, фізика, хімія, біологія? Ми ж повинні дати дитині якесь уявлення про те, як влаштований оточуючий світ.

Неможливо сформувати компетентності без того, щоб дати дитині ядро знань та уміння, необхідні для оволодіння цими компетентностями. Наприклад, фінансова грамотність передбачає, що людина добре знає математику.

Тобто це міф, що орієнтація школи на здобуття компетентностей означає, що в ній не буде знань. Компетентність - це більше, ніж знання, вона включає знання, формування стійких вмінь їх використовувати, а також формування ставлень до певних проблем.

Ми не можемо дати дитині абсолютно всі знання за час навчання в школі, тим більше, що ці знання сьогодні весь час помножуються і збільшуються. Сучасній дитині потрібно розказати, як шукати додаткові знання і як ними послуговуватися, як їх використовувати для вирішення власних чи професійних завдань.

Зараз у нас класична школа знань, але це не допомагає нам, на жаль, підвищити якість природничо-математичної освіти. І криза, власне, в тому й полягає, що лише оцим знаннєвим способом передачі знань ми вже не вирішуємо проблему якості освіти. Нам необхідно сьогодні покращити методологію вивчення математики, фізики, хімії, біології, осучаснити сам зміст освіти, тому що ці науки розвиваються і пішли вперед.

Зараз в підручниках дуже багато інформації, вона примножуються, і кожен раз в підручники і програми додається щось нове. І ми бачимо, що діти почали випадати із навчання. Ось пропустив щось, і вже не може надолужити прогалину, наприклад, з фізики чи хімії, і не може рухатися далі. Так діти втрачають інтерес до навчання.

У тому числі у зв'язку з великим обсягом тих знань та умінь, які діти повинні отримати за час здобуття загальної середньої освіти, ми і мусимо видовжувати час навчання до 12 років. Це теж один з компонентів нової української школи.

Для мене є пріоритетом так звана STEAM-освіта, що включає природничо-математичну освіту. Саме ці предмети формують інноваційне мислення, а сьогодні інноваційне мислення потрібне і гуманітаріям. Тому що вміти кожну проблему розкласти таким чином, аби послідовними кроками розв'язати її чи у особистому житті, чи в будь-якій професії, потрібно кожній людині.

Для старшої школи зміни в навчальних планах і програмах які пропонуються? Громадськість може долучитися до цього процесу?

Зараз ми обговорюємо пропозиції до нових навчальних планів для 10-11 класів. Вони мають вступати в дію з 2018 року, долучитися до їх обговорення можна на сайті Міністерства.

Потрібно розуміти, що 10-11 класи - це вже профільна школа. Діти, як правило, на цей момент вже визначились, чи вони гуманітарії, чи вони будуть іти, наприклад, в природничо-математичну освіту. Останні два роки в школі дітям мають дати можливість сконцентруватися на тих предметах, які їм необхідні для продовження своєї освіти, а не на 19 предметах в однаковому обсязі.

У всьому світі для того, щоб людина могла розвивати свою індивідуальність, їй дають можливість вибору. І в цьому навчальному плані ми постаралися 40% годин віддати на вибір школі, коли школа формує профілі, і діти, відповідно до свого профілю, можуть поглиблено вивчати ті предмети, які їм потрібні. Наприклад, коли ми говоримо про викладання природничих предметів для гуманітаріїв, ми пропонуємо мати не по одній чи півтори години фізики, хімії і біології раз у тиждень, або через тиждень.

У такому випадку у всьому світі йдуть шляхом інтегрованого курсу природничих наук - фізика, хімія, біологія. Цей крок дозволяє сформувати у дитини цілісну картину світу. Наприклад, коли вивчають тему про ДНК, то це означає, що тут є знання і з біології, і з хімії, і ці знання можуть бути інтегровані.

У нас збереглася культура окремих предметів - фізика, хімія і біологія, і ми пропонуємо інтегрований курс запроваджувати в 10-11 класі тільки для гуманітаріїв. Натомість, всі школи будуть мати право обрати вищезазначені предмети в курсі профільних, як окремі дисципліни, і вивчати їх значно більшу кількість годин.

До речі, у більшості країн з найкращими освітніми системами, які мають найкращі результати в міжнародних порівняльних дослідженнях, зокрема в PISA, де якраз тестується і математична грамотність, і природнича грамотність, там запроваджено інтегровані курси.

Хто має викладати такий інтегрований курс?

Цей курс потрібно розробити, і він повинен отримати підручник і вчителя, який здатний його читати. Тому на перехідний період цей курс буде розбиватися між вчителями і вони спільно його викладатимуть.

Для нас такі зміни - складне завдання, зараз ми обговорюємо варіант, що спочатку проведемо пілотний проект викладання цього курсу, і лише потім запровадимо його в школах по всій Україні.

Я хочу зазначити, що цей проект навчального плану - це лише проект, який знаходиться на громадському обговоренні до 30 січня. Ми отримаємо зворотну реакцію від академічної спільноти, від вчителів, від батьків і тоді лише будемо приймати остаточне рішення. У будь-якому випадку ми не можемо ховати голову в пісок від тих проблем, які маємо сьогодні.

А сьогодні ми маємо ситуацію, коли дитина, яка навчається за гуманітарним профілем, в результаті такого обрізаного, попредметного викладання фізики, хімії і біології, на які виділяється дуже мало часу, має фрагментовану природничу картину світу. Більше того, вона отримує знеохочення до вивчення цих предметів.

Наше завдання - покращити якість природничо-математичної освіти. Тому ми повинні і для гуманітаріїв зробити її такою, щоб вони мали якісне ядро знань в цій сфері.

Я зацікавлена в тому, щоб у нас створилася, власне, така спільнота, куди будуть входити не тільки науковці з Академії педагогічних наук, а творчі вчителі, іноватори, ті, хто розуміє цю проблему. І я сподіваюся, що до 2018 року, або вже навіть в другій половині 2017 року ми представимо такий модельний курс.

Якщо ми так масштабно все змінюємо в середній школі, то відповідно і фахівці, які будуть працювати в новій школі, повинні мати інший рівень підготовки.

Кваліфікація сьогоднішнього вчителя - найбільший виклик для нас. Ми зараз працюємо над концепцією нової педагогічної освіти, і це дуже важливо, адже нам потрібно змінити підходи до підготовки вчителів. Однак, не менш важливим є якісна мотивація педагогів. Цього року ми пішли на важливий крок - збільшення заробітної плати вчителів на 50%. Окрім цього, ми також збільшили стипендії для майбутніх вчителів, власне з природничо-математичних спеціальностей для того, щоб туди привести кращих абітурієнтів. Чи цього достатньо? Звичайно, що недостатньо, це лише перші кроки.

Далі на нас чекатимуть серйозніші виклики. У 2018 році починає працювати з 1 класу нова українська школа, для якої нам потрібно створити новий Держстандарт, а вчителі мають засвоїти нові методики.

Це означає, що ми за час, який у нас залишився до початку навчального 2018-19 року, маємо пропустити через систему підвищення кваліфікації всіх вчителів, які візьмуть 1 клас початкової школи у 2018-му. Тобто потрібно цей курс підвищення кваліфікації розробити, провести роботу з обласними інститутами післядипломної освіти, і лише після цього там зможуть навчатися вчителі.

Нова українська школа, як політична пропозиція, була затверджена Кабінетом Міністрів. Зараз ми працюємо над детальним планом запровадження концепції нової української школи. Детальний план буде оприлюднений орієнтовно наприкінці лютого - у березні. Викликів є дуже багато.

Якою, на вашу думку, має бути зарплата вчителя?

Наша позиція визначена у проекті закону «Про освіту», який проголосований Верховною Радою в першому читанні: посадовий оклад педагогічного працівника має бути на рівні трьох мінімальних заробітних плат. З такою зарплатою вчитель одразу потрапляє у середній клас. Питання в тому, як це буде забезпечуватися Державним бюджетом. Вже те, що ми підвищили рівень оплати праці вчителів на два тарифні розряди - було досить складним кроком. Важко переконати всіх, чому з усіх бюджетників зарплату потрібно підвищити тільки вчителям. Але всі розуміють, що стан українського педагога настільки погіршився, що всі погодилися з нашою пропозицією.

Вчитель в усіх розвинутих країнах не є на вищому ступені середнього класу, але завжди потрапляє в середній клас. І тоді, звичайно, це професія, якою людина може забезпечити гідний рівень життя своїй родині.

Можливо, справа не тільки у зарплаті? У регіонах, куди б могли поїхати молоді спеціалісти, могли б запропонувати житло чи якийсь соцпакет?

Так, це дуже важке питання. Ви кажете, що мотивувати сільських вчителів житлом... У нас сьогодні проблема і в містах. Погляньте, сьогодні у Києві нам катастрофічно не вистачає вчителів. І я не бачу іншого рецепту для вирішення цієї проблеми, зокрема для київської влади - як будівництво, принаймні гуртожитків для учителів. Тому що люди, які готові працювати за таку заробітну плату, можуть приїхати до Києва. Але тоді їм треба мати, де жити. Бо вони оплатити квартиру із цієї заробітної плати не можуть, не кажучи про те, щоб купити власне житло.

Шлях тільки один - підвищувати заробітну плату, так, як ми це виписали у законі, а також будувати службове житло для вчителів. Тобто на час роботи вчитель точно знатиме, що матиме гарантоване житло.

Як щодо анонсованої кілька разів добровільної сертифікації вчителів? Хто буде розробляти ці програми, яким чином відбуватиметься ця сертифікація?

У нас є так звана атестація. Кожні п'ять років її проходять всі вчителі. Вона залишається. Але нам для реформи потрібні агенти змін. А такими агентами змін є, в першу чергу, самі вчителі.

Що б ми з вами не написали в стандартах, які б ми не робили відкриті платформи чи підручники, якщо вчитель не зможе оволодіти цими методиками, зміни не торкнуться дітей. Тому ідея полягає в тому, щоб мотивувати найкращих учителів, які володіють цими методиками і спонукати їх ділитися цим досвідом зі своїми колегами.

Вчителі, які будуть відчувати, що вони готові до змін і оволоділи необхідними методиками, мають це довести на добровільній сертифікації. Якщо вони її пройдуть - отримуватимуть надбавку, але їхня додаткова функція полягатиме в тому, що вони повинні будуть ділитися своїм досвідом з колегами.

Сертифікація - це положення нового закону «Про освіту», який ще не прийнято. Тому питання добровільної сертифікації виникне лише після його прийняття. Ті з вчителів, хто пройде добровільну зовнішню сертифікацію, будуть отримувати надбавку 20% до заробітної платні.

Чи можливо запровадити в школі принцип «гроші за дитиною», як це було зроблено при вступі до вишів, коли більше фінансування йде в той виш, який обрали найбільше абітурієнтів, що вступили на бюджет?

Зараз ми розподіляємо освітню субвенцію за кількістю дітей у школах. Тобто до органів місцевого самоврядування кошти надходять саме за цим принципом. На місцях додають свої кошти, і далі цей розподіл - завдання місцевих органів влади.

Потрібно розуміти, що вартість навчання дитини у сільській малокомплектній школі значно вища, за вартість навчання у міській школі. Ми маємо 60% шкіл у селі. Якщо уніфікувати суму, що виділяється на навчання кожної дитини, малі школи не зможуть функціонувати взагалі.

Тому ми принцип «гроші за дитиною» застосовуємо тільки до дітей з особливими потребами, які ідуть на інклюзивне навчання. Цього року ми вперше дали субвенцію на таке інклюзивне навчання у розмірі понад 200 млн грн, і працюємо зараз над порядком її розподілу. І саме там будуть гроші іти за конкретною дитиною.

У законі «Про освіту», який розглядає парламент, пропонується, щоб такий принцип також застосовувався для приватної освіти. Сьогодні діти, яких батьки віддають до системи приватної освіти, фактично не отримують жодної державної підтримки. Але їхні батьки теж сплачують податки, і зважаючи на те, що ці діти здобувають загально-середню освіту, яка має підтримуватися державою, буде правильним, якщо цей принцип буде застосуватися і тут. В усіх цивілізованих країнах є якась мінімальна державна підтримка для цього сектору, яка іде за дитиною.

Звичайно, мають бути чіткі критерії, зокрема плата за навчання в таких закладах не може бути захмарною. У школи, де оплата за навчання може становити 1 000 євро, кошти іти не будуть. Натомість у нас в приватній освіті є багато навчальних закладів, які мають доволі помірну оплату і могли б залучити більшу кількість дітей, зокрема тих, які потребують особливих підходів. Це діти з особливими потребами, діти, які мають певні проблеми з самим навчанням, потребують більш індивідуалізованого підходу.

Зараз уряд підвищив розмір академічної стипендії студентам. Наприклад, якщо студент, який отримує соціальну стипендію, але демонструє і гарні академічні здобутки, то на яку зі стипендій має право претендувати - соціальну чи академічну?

У випадку, якщо цей студент сирота, він може отримувати і соціальну, і академічну стипендію одночасно. Усі інші категорії, які отримують соціальну стипендію, якщо вони отримують право на академічну, мають вибрати, яку стипендію отримувати. Справа в тому, що зараз академічна стипендія вища, ніж соціальна. І якщо ти заробив академічну стипендію своїми успіхами в навчанні, то логічніше отримувати її.

Академічна стипендія складає 1 100 гривень. Але є перелік спеціальностей технічних, природничо-математичних, куди нам власне треба залучити абітурієнтів і мотивувати їх вчитися, там академічна стипендія буде становити 1 400 гривень.

Студенти, які посядуть найкращі позиції в рейтингу, отримуватимуть підвищену стипендію - 1 600 гривень. А на природничо-математичних спеціальностях, про які я зазначала раніше, - 2036 гривень. Це перший крок до реалізації нашого положення, яке ми закладали у закон «Про вищу освіту», а саме про те, що стипендія має бути на рівні прожиткового мінімуму.

Нарахування стипендій буде відбуватися з урахуванням певних критеріїв. Це положення вступило в силу з 1 січня. Але в різних вишах час зимової сесії може відрізнятися. Як це впливає на порядок нарахування?

По-перше, нова стипендія може нараховуватися тільки за результатами нової сесії. Це означає, що якщо сесія відбулася в грудні, то у січні будуть вже підвищені стипендії. Якщо сесія проходить у січні, то зрозуміло, що за цей місяць ті, хто має на право на стипендію, отримають їх у попередньому розмірі. А за новими правилами отримають її вже у лютому.

По-друге, ми розуміємо, що зараз не всі вищі навчальні заклади готові до того, щоб так швидко напрацювати спільно зі студентами всі правила рейтингування. Тому ми залишаємо їм можливість після цієї сесії визначати рейтинг, наприклад, виключно за середнім балом, без додаткових критеріїв. Там, де встигли узгодити додаткові критерії, затвердили та погодили зі студентами, будь ласка, там вони можуть запускати нові правила.

А ці критерії університети будуть встановлювати самостійно?

Так, критерії встановлюють самі виші, вчена рада за обов'язковим погодженням з органами студентського самоврядування. Ми визначили лише базовий принцип: 90% ваги - це середній бал по екзаменаційній сесії, а 10% - інші критерії, визначені вишем. Це може бути участь у громадському житті, у студентському самоврядуванні, у науковій роботі, спортивні досягнення, тобто кожен вищий навчальний заклад визначає чітко ці критерії і повинен застосовувати їх до всіх студентів однаково.

Наталія Молчанова, оригінал на сайті Укрінформ.