Роз’яснення щодо надання педагогічним працівникам закладів загальної середньої освіти додаткової відпустки за особливий характер праці (на електронно-обчислюваних та обчислюваних машинах у тому числі на персональних комп’ютерах незалежно від виду монітора)

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон про відпустки) окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, надаються щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці за Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, затвердженим постановою КМУ від 17.11.1997 № 1290 (додаток 2 до постанови; далі - Список № 1290-2).

Позицією 58 підрозділу «Інші види виробництв» розділу ХХІІ «Загальні професії за всіма галузями господарства» Списку № 1290-2 встановлено право працівників, які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах, на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до 4 календарних днів.

Під час роботи за комп’ютером працівники зазнають зорове та нервово-емоційне напруження (п. 1.3 ДСанПіН МОЗ «Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин» від 10.12.1998 № 7). Тому таку роботу відносять до особливого характеру праці. Мінсоцполітики наказом від 14.02.2018 № 207 затвердило «Вимоги щодо безпеки та захисту здоров’я працівників під час роботи з екранними пристроями». Серед іншого, роботодавець має за рахунок тривалості робочої зміни організувати внутрішні регламентовані перерви для відпочинку та забезпечити за свій рахунок проведення медичних оглядів.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (ч. 2 ст. 8 Закону про відпустки). Отже, встановлення цієї відпустки лише наказом роботодавця, коли така відпустка не передбачена колективним договором є неправомірним.

Додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно фактично відпрацьованому часу. У розрахунок часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах із шкідливими і важкими умовами праці не менше половини тривалості робочого дня, установленого для працівників цих виробництв, цехів, професій і посад. (пункти 9, 10 Порядку застосування Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, затвердженого наказом Мінпраці України від 30.01.1998 № 16 ; далі - Порядок № 16).
Облік часу, відпрацьованого в зазначених умовах, здійснюється власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець).

Національний класифікатор України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затверджений наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 № 327, містить такі професійні назви як інженер з комп’ютерних систем, адміністратор системи, аналітик операційного та прикладного програмного забезпечення, оператор комп’ютерного набору, з назви яких очевидно, що працівник майже увесь робочий час проводить за персональним комп’ютером. Таким працівникам може бути встановлено максимальну тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці — 4 календарних дні.

Офісні працівники (секретарі, бухгалтери, працівники кадрової служби), як правило, виконують роботу за персональним комп’ютером не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для посади, тому тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці може бути встановлено, приміром 2 або 3 дні залежно від часу фактичної зайнятості роботою на комп’ютері.

Педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти, враховучи особливості застосування комп’ютерних технологій в освітньо-виховному процесі, в тому числі при проведенні дистанційного навчання, ведення електронних щоденників тощо, значну частину часу працюють з використанням комп’ютерних технологій, робота з якими передбачає підвищення зорового та нервово-емоційним напруження, тобто працюють в особливих умовах.

У розрахунок часу, що дає право педагогічному працівнику на таку відпустку, зараховуються лише дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці (у даному випадку роботою за комп’ютером) не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для педагогічних працівників.

Відповідно до ч. 1 ст. 24. Закону України « Про повну загальну середню освіту» робочий час педагогічного працівника включає час, необхідний для виконання ним навчальної, виховної, методичної, організаційної роботи та іншої педагогічної діяльності, передбаченої трудовим договором та/або посадовою інструкцією.

Конкретний перелік посадових обов’язків визначається посадовою інструкцією, яка затверджується керівником закладу освіти відповідно до вимог законодавства.
Для надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці законодавством не встановлено вимоги щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Однак, для розрахунку тривалості щорічної додаткової відпустки роботодавець має вести облік робочого часу, відпрацьованого в умовах з особливим характером праці.

Законодавством не визначено, яким чином роботодавець має вести облік робочого часу, відпрацьованого в умовах з особливим характером праці, тому на кожному підприємстві, в установі, організації це питання вирішують самостійно.

Так як однозначних вимог щодо ведення обліку часу зайнятості працівників роботою з персональним комп’ютером не існує - головне, слід враховувати специфіку роботи та всі існуючі можливості й обмеження, при особливості ведення навчальної, виховної та іншої педагогічної роботи найбільш об’єктивним і прийнятним способом обліку часу зайнятості працівника роботою з персональним комп’ютером вбачається ведення кожним працівником картки самохронометражу. Водночас, для працівника це буде важливим фактором самоконтролю використання свого робочого часу.

Як і щорічна основна, щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається за відпрацьований робочий рік, який відлічується від дати укладання трудового договору.

Відповідно до статті 10 Закону про відпустки право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи в організації.

Керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, спеціалістам навчальних закладів щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Згідно з пунктами 6, 7 Порядку №16 додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно фактично відпрацьованому часу. До часу, що дає право працівникові на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій і посад.

Тому періоди відпустки без збереження заробітної плати, тимчасової непрацездатності, соціальних відпусток (також відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами), навчальних відпусток, творчих відпусток, перебування працівника на курсах підвищення кваліфікації, період увільнення працівника у зв’язку з призовом на військову службу під час мобілізації, та робочі дні, в які працівник був зайнятий роботою на персональному комп’ютері менше половини тривалості робочого дня, не зараховують до стажу, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону про відпустки загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.
Тобто, для педагогічних працівників, в яких основна відпустка становить 56 календарних днів, додаткова відпустка за роботу на комп’ютері, при ідеальних варіантах, може становити не більше трьох днів.

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно зі щорічною основною відпусткою або окремо від неї. Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників (ч. 10 ст. 10 Закону про відпустки). Отже, до графіка відпусток доцільно включати й щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці.

Додаткова відпустка за особливий характер праці належить до щорічних відпусток (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про відпустки), тому:
• при визначенні її тривалості в мирний час не враховують святкові та неробочі дні (ч. 2 ст. 5 Закону про відпустки);
відпустка підлягає перенесенню або продовженню у разі тимчасової непрацездатності, виконання державних чи громадських обов’язків, якщо за працівником зберігають середній заробіток, у разі настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, збігу з відпусткою у зв’язку з навчанням (ч. 2 ст. 11 Закону про відпустки);
при звільненні за не використані дні відпустки виплачується грошова компенсація.
У разі надання жінкам відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами роботодавець зобов’язаний за заявою жінки приєднати до неї щорічні основну і додаткову відпустки незалежно від тривалості її роботи в організації в поточному робочому році (ст. 180 КЗпП).
За бажанням працівника під час роботи в організації щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці може бути замінено грошовою компенсацією одночасно за таких умов:
• за відповідний робочий рік працівник вже використав щорічну відпустку не менш ніж 24 календарних дні;
• компенсація виплачується за дні відпустки за робочий рік, який закінчився.

Відповідно до статті 24 Закону про відпустки у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані дні щорічної (основної й додаткової) відпустки (зокрема, за минулі періоди).
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону про відпустки у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав щорічну додаткову відпустку повної тривалості з підстав, перелічених вище, для покриття його заборгованості роботодавець провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року. Частиною другою цієї ж статті та пунктом 2 частини 2 статті 127 КЗпП визначено перелік поважних підстав, при звільненні на підставі яких такі відрахування не провадять.

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці (ч. 5 ст. 11 Закону про відпустки).

Надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, зокрема за роботу на комп’ютері, передбачено законодавством, тому має обов’язково надаватися відповідним категоріям працівників.

У період воєнного часу відпустки працівникам надаються з врахуванням Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного часу» далі – Закон № 2136)

Закон № 2136 не передбачає норми, яка дає змогу скасовувати додаткові відпустки. Але на період воєнного стану роботодавець за власною ініціативою може зупинити дію окремих положень колективного договору (ст. 11 Закону № 2136)

Відповідно до статті 28 Закону про відпустки особи, винні в порушенні законодавства про відпустки, несуть відповідальність згідно із законодавством.