У кожному регіоні України жила певна етнічна група, яка мала притаманні своїй місцевості візерунки та традиції. Вигадливим орнаментом прикрашали комір, рукава й поділ вироби і таким чином виражали себе. Про таке повідомляє тернопільське видання "Про все".

Кожна дівчина повинна була вишити сорочку своєму майбутньому чоловікові. І не просто так, а щоб знати – вірний він їй чи ні. Вишиваючи сорочку, дівчата нашіптували старовинне заклинання. Вважалося, якщо сорочка втратить свою білизну після чергового прання, отже, як кажуть в народі, "скочив чоловік у гречку". А ось чоловіча інтерпретація того ж повір'я. Чумаки довіряли прання своєї сорочки тільки одній дівчині. Інші до такого сакрального ритуалу не допускалися. Так чумак підтверджував вірність своїй коханій.

Кожен регіон України може похвалитися своїм унікальними вишиванками. Вони відрізняються фасонами, кольором, способом вишивання, орнаментом і візерунками. Одним із найоригінальніших видів вишиванок вважають Борщівський. Така сорочка рясно розшита чорними нитками. Є легенда, що коли турки і татари знищили практично всіх чоловіків у Борщові, жінки цього і сусідських поселень протягом кількох поколінь одягали саме такі чорно-білі сорочки на знак скорботи та печалі.

На противагу попередньому стилю, є й вишивка "білим по білому". Це художній прийом, в якому рельєфний візерунок вишивки створює гру світла. На виході майстри отримують дуже тонку унікальну роботу. Ще один популярний вид – поліхромні або багатобарвні вишиванки. Раніше їх носили жителі Карпат, Закарпаття, Буковини та Гуцульщини.

Законодавцем "вишиваної" моди став Іван Франко, який поєднав вишиванку з буденним одягом і носив її під піджак, і з тогочасним одягом. Саме в такому вигляді письменник зображений на 20-гривневій купюрі.

Вишивка хрестиком є найпопулярнішим швом, який застосовують у найрізноманітніших виробах. Наприкінці ХІХ ст. така вишивка поширилася по всій Україні. Елементи орнаменту, які виконувалися хрестиком, найчастіше мали рослинний чи геометричний характер.

Подивімося, який вигляд мають вишиванки в різних областях України.

Волинська область. Тут вишиванкам притаманні чіткі, геометричні візерунки. Такі композиції виглядають просто, але вишукано. На біло-сірому полотні вишивають червоною ниткою. На півдні області надають перевагу рослинним мотивам.

Львівська область. У цьому регіоні люблять поєднувати одразу по кілька різних візерунків. На білому полотні розливаються геометричні орнаменти, які творять невимушений легкий вигляд одягу. Аби вишиті елементи виділялись та ставали об’ємними – між візерунками залишають чисте полотно.

Закарпатська область. Тут українці не обмежували себе у виборі кольорів, та найпоширенішими все ж були червона та чорна барви. А вишивали зигзагоподібної форми так звані "каракулі", або ж кривулі. Сорочку цього регіону можна зустріти як багатоколірну, так і вишиту лише білими нитками.

Івано-Франківська область. Вишивка цього регіону вважається найбагатшою в оздобленні та виконанні. Кольорову гаму застосовують різну, так як і орнаменти.

Рівненська область. На лляному білому полотні також основною була біла нитка візерунку. Сорочка майже не мала різноманітних доповнень та кольорових прикрас.

Житомирська область. Для вишивки цього регіону були характерні дрібний хрестик та "занизування" – так вишивають на Житомирщині. Червоний з чорним або синім кольором повністю вкривають рукав сорочки. Найпоширенішим мотивом є розетка та ритмічний повтор простого візерунка – ламаних ліній, восьмикутних зірок, ромбів та іншого.

Хмельницька область. Грубою ниткою у техніці хрестика вишивали сорочки на Хмельниччині. Домінуючим кольором був чорний, рідко його поєднували з вкрапленням червоного або вишневого.

Вінницька область. Вишиванки мали багату кольорову гаму. На кожній сорочці можна побачити у візерунках певний домінуючий колір. Тут майстерно поєднували ледь не всі техніки та стилі відображення елементів: низь, хрестик, вишивка розписом, настилання, вирізування, різноманітні види мережок. Контурними швами обрамляли та з'єднували окремі орнаменти на сорочці.

Тернопільська область. Сорочки вирізняються виразним рельєфним візерунком. Орнаменти вишивали бавовняними нитками згущеними стібками. Кольоровими бавовняними нитками обводили певні візерунки уздовж усього рукава сорочки. Особливо відомими є вишиванки з міста Борщів. Вони вирізняються густо вишитими рукавами, які зазвичай вишиті чорним кольором. Тут його пов'язують з чорними сторінками історії краю – на нього часто нападали турки та татари.

Чернівецька область. Вишиванка має пишно вишиті рукави з характерними косими смугами. Також використовували техніку гладі, дрібного хрестика та крученого шва. Орнаменти наносили переважно чорними та бордовими нитками, які добре виділялись на тлі барвистого вбрання. Дехто вишивав шовковими нитками. Для оздоблення брали бісер, срібні і золоті нитки, вовну, шовк та блискітки.

Київська область. На Київщині вишивали геометричні візерунки рослин у білих, коралово-червоних або ж чорних барвах. Перевагу надавали білому з вкрапленнями зеленого та червоного. На вишиванках красувались стилізовані грона винограду, хміль, ромби тощо. Для вишивки певний період використовували і сині кручені бавовняні нитки "заполоч". Та з часом їх замінили чорними, оскільки сині швидко линяли.

Черкаська область. Геометричні та рослинні мотиви на вишиванках виконували червоною ниткою.

Запорізька область. Сорочку виконували у червоно-чорних тонах, з домінантою червоного. Візерунки були прості – великі та геометричні. Здебільшого на вишиванках містились рослинні мотиви – квіти, калина тощо.

Кіровоградська область. Вишиванка Кіровоградщини має дуже реалістичні орнаменти: якщо вишивали гроно винограду, то був присутній навіть блиск виноградин та тонесенькі вусики. Червоний та чорний кольори полюбляли і тут.

Дніпропетровська область. Манжети рукавів та виріз горловини вишивали кольоровими нитками та чорним плисом. У чоловічій вишитій сорочці переважали червоний та чорний кольори.

Херсонська область. Сорочки пишно вишивали рослинним орнаментом у червоно-чорних тонах.

Миколаївська область. Сорочки різного крою мали різноманітні горловини – з вузьким або широким коміром-стійкою, з викінченням стійки призбираною шлярочкою, з викладеним комірцем та інші. Своєрідність вишиванкам надавав чотирикутний виріз навколо шиї та рукави, який шили прямими з вільним викінченням, без зборок у зап'ясті. Барви – червона, чорна та іноді сіра, сіро-блакитна.

Одеська область. Традиційні одеські сорочки з пухликами шили з білої бавовняної тканини. Пухлик – це збирана тканина на рукаві трохи нижче плеча. Саме пухлик додає рукавам пишності та об'єму. Стоячий широкий комір густо збирали у дрібні "зморшки", які оторочували тоненьким рубчиком. Верхній край рукавів призбирували, а нижню вишивали геометрично-рослинним візерунком у техніці хрестика. Основними кольорами були переважно червоний, чорний, синій та жовтий. Вузькою смужкою обробляли краї рукавів.

Чернігівська область. У регіоні вишивали дуже дрібними стібками, що додавало вишиванці надзвичайного вигляду. Візерунок виконували білими нитками з кольоровими елементами, орнамент мав рослинний або ж абстрактний вигляд. Тут також традиційною є і вишиванка з бісером.

Харківська область. Багатобарвну сорочку цього регіону вишивали товстою ниткою, завдяки чому орнамент набуває рельєфності. Особливістю вишиванок є поліхромні візерунки, виконані напівхрестиком або хрестиком. Конкретної гами кольорів чи притаманного лише цьому регіону візерунку годі й шукати.

Полтавська область. Сорочка була вишита зазвичай білими нитками у техніці гладі. Дуже рідко вишивали сірими або ж червоними нитками. Візерунки обшивали чорними або ж кольоровими смугами.

Сумська область. Сусідня з Полтавщиною Сумщина дуже перегукувались – тут теж вишивали білими нитками, обробляючи краї орнаментів чорним.

Донецька область. Тут теж полюбляли поєднання червоно-чорного кольору. Оздоблювали вишиванки мережкою та вирізуванням.

Луганська область. ‎Сорочку, переважно полтавського типу, оздоблювали по нижньому краю плетеною "мережкою". Своєрідність вишивки закладена у багатоколірних орнаментах, виконаних дрібним хрестиком та півхрестиком, іноді грубою ниткою. Домінують геометричні та рослинно-геометричні візерунки. Тут сміливо поєднували червоний колір з блакитним.

АРК Крим. Кримські татарки теж любили вишивати. Природно, що їхня вишивка відрізняється від більшості типових на материковій Україні. Важливими тут є контрасти (які можна побачити й на народному верхньому одязі). Вони часто використовують квітчасті орнаменти з ніжними кольорами, правильно підбираючи кожну квітку. 

Cьогодні українці відзначають День вишиванки. Це свято проводять у третій четвер травня, але офіційного статусу цей день немає. Акція розпочалася зі студентської ініціативи на факультеті історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича у 2006 році. По Україні пройдуть святкові заходи, зокрема у Києві на Софійській площі о 18:15 створять ланцюг єднання.