Згідно з Конституцією України та визнаними Україною міжнародними правовими документами держава має зобов’язання перед інститутом сім’ї щодо її розвитку та захисту.

Так, відповідно до статті 16 Загальної декларації прав людини, сім’я є природним i основним осередком суспільства i має право на захист з боку суспільства та держави.
У статті 23 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права зазначено, що сім’я, як союз чоловіка й жінки, є природним і основним осередком суспільства та має право на захист з боку суспільства і держави. Згідно зі статтею 51 Конституції України сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Водночас, глибоку занепокоєність викликає той факт, що в Україні й донині так і не визначились зі стратегією розвитку та підтримки сім’ї. Така стратегія, на наш погляд, повинна базуватися на традиційних для України духовно-моральних цінностях і традиційному для нашого народу розумінні сім’ї як союзу чоловіка та жінки.

Сьогодні є безліч викликів, які впливають на становище людей і сімей в Україні: сирітство, діти-інваліди та діти з особливими потребами, матері-одиначки, неповні сім’ї, неможливість повноцінно реалізувати свої конституційні права на лікування, навчання, житло, соціальний захист, гідний життєвий рівень. Разом з тим, з незрозумілих причин держава надає пріоритетну увагу штучно створеній проблемі так званої дискримінації людей з нетрадиційною сексуальною орієнтацією, зокрема:

23 листопада 2015 р Кабінет Міністрів України затвердив «План дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року» № 1393-р. (далі План). 
Цей документ є дорожньою картою для адаптування українського законодавства до деяких негативних стандартів Європейського союзу. Зокрема, План передбачає легалізацію так званого цивільного партнерства для одностатевих пар, всиновлення дітей трансґендерними людьми, впровадження у навчальний та виховний процес тем про одностатеві стосунки як норму сексуальної поведінки, проведення так званих «маршів рівності» та інших видів пропаганди гомосексуалізму за державної підтримки, надання права бути донорами крові людям із різними формами ризикованої поведінки тощо.

Також, у 2015 році Верховною Радою України були внесені зміни до Кодексу законів про працю. Головна мета цієї ініціативи – впровадити словосполучення «ґендерна ідентичність» і «сексуальна орієнтація» у національне законодавство. Таким чином, була встановлена пряма дискримінація людей і роботодавців (у тому числі у релігійних і навчальних закладах), де неможливе працевлаштування людей, які ведуть аморальний спосіб життя або мають розлади власної психосексуальної ідентифікації. 
Використання терміну "гендер" може призвести до небезпечних наслідків. Стамбульська Конвенція (стаття 3, пункт c) визначає: "гендер означає соціально закріплені ролі, поведінку, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок та чоловіків". Окрім того, Стамбульська Конвенція гарантує захист від дискримінації за ознакою "гендерної ідентичності" та "сексуальної орієнтації". Це робить поняття "гендер" залежним не від природних статевих ознак, а від самоідентифікації особи. В багатьох країнах Євросоюзу програми гендерної рівності зводяться до популяризації одностатевих стосунків.

Слід також відзначити, що в деяких країнах Євросоюзу запроваджено адміністративну та кримінальну відповідальність за критику чи незгоду з будь-якими діями та висловами, що популяризують одностатеві стосунки.

На наш погляд, необхідним є створення умов для спрямування державної політики на покращення морального здоров’я нації, в тому числі шляхом впровадження дієвих механізмів утвердження сімейних цінностей.

Враховуючи нашу позицію як громадян України, а також позицію Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, з метою захисту і розвитку інституції сім’ї,
Просимо Президента України:

1. Звернутися з посланням до народу України та посланням до Верховної Ради України, щодо підтримки, захисту та популяризації традиційних сімейних цінностей та інституту сім’ї в Україні;

2. Розробити та видати указ Президента України про загальнодержавну стратегію захисту та популяризації традиційних сімейних цінностей та інституту сім’ї в Україні;

3. З метою захисту і розвитку інституту сім’ї та підвищення моральності українського суспільства розробити та внести до Верховної Ради, як невідкладний, законопроект про заборону пропаганди і популяризації різних видів девіантної статевої поведінки й антисімейних ідей, у тому числі, у формі так званих «маршів рівності», «прайдів», «гей-парадів», «фестивалів квір-культури», тематичних матеріалів у засобах масової інформації.