Лист Діду Морозу від вчительки (до Міжнародного дня замовлень подарунків та написання листів Дідові Морозу)

Здрастуй, дорогий Дідусь Мороз!
Пише тобі вчителька міської гімназії. Мені 45 рочків. Дуже-дуже давно я тобі не писала, тому що у вчителів роки вимірюються навчальними, проте емоції і стан в ніч з 31 серпня на 1 вересня, м’яко кажучи, дуже значно відрізняється від стану в ніч з 31 грудня на 1 січня. Крім того, виникає запитання: кому писати? Гриневич Л. – міністру освіти? Хоча вона схожа на Снігуроньку. Начальнику управління освіти? До речі, він трохи схожий на тебе, Дід Мороз. Адміністрації гімназії? Вони подібні феям. Але, щось мені здається, не будуть вони у захваті від моїх листів, тому пишу тобі.
Почну із приємних спогадів. Дякую тобі, дідусю, за події, які відбувались у другій половині червня місяця, липні, серпні, деяких тижнях у січні, березні, жовтні. Це – найприємніші згадки. Адже якісний відпочинок на канікулах – це гарантія здорового вчителя , і, як наслідок, – здорового і задоволеного учня. В інші періоди також були приємні події. Особливо запам’ятались такі: перли у висновках до лабораторних робіт («не попав в штрихи») ; сміх до сліз при демонстраціях з електростатики (натирання ебонітової палички хутром); прохання піднести палець між кульками електрофорної машини під час заряджання; спроба перевірити дієвість батарейки на язик; запитання: «А хімічити будемо? А паяти?»; домашня черепашка на уроці, яку приніс учень 7 класу до захисту проекту на тему «Вимірювання швидкості руху тварин»…
Більшість учнів поводили себе гарно, вчили фізику, виконували домашнє завдання з ГДЗ, проводили домашні експерименти на батьках та домашніх тваринах, отримували місця на міському етапі олімпіади із фізики, відмінні результати на конкурсі «Левеня», успішно складали ЗНО. Одначе були і неприємні моменти, коли деякі учні не хотіли вчитися, не виявляли інтересу до предмету, були недисциплінованими на уроках.
В системі освіти, дідуся, зараз відбувається реформа. Що це, питаєш? Я ще сама не розібралась, в чому її суть і як мені далі працювати у світлі цих змін (про це я напишу тобі через рік). Проте, я руки не опускаю – слухаю вебінари із впровадження новітніх технологій, вивчаю можливості інтерактивної дошки і, навіть, пройшла 9 онлайн уроків з англійської мови початкового рівня. А ще я регулярно читаю про те, як зросла вчительська зарплата, але я її не відчуваю. Дивно, правда?
Головне, що в школах, і у моїй гімназії, незважаючи на перевантаження, реформування, складнощі, втому, продовжують працювати неймовірні ентузіасти, які обожнюють свою справу, свій предмет, талановиті, розумні, чуйні, яким потрібно більше всіх, які безупинно щось придумують, організовують, проводять для своїх учнів.
Тепер, найважливіше – бажання. Що я хочу?
1. Відмінити рейтинги, моніторинги, систему оцінювання у середній школі, директорські контрольні роботи, різні перевірки.
2. Хочу, щоб реформа була легкою, а зарплата вагомою.
3. Хочу вірити, що дітей нездатних до вивчення фізики не існує.
4. Хочу, щоб серед моїх учнів були майбутні лауреати Нобелівської премії.
5. Хочу, щоб моя робота була потрібною і корисною моїм учням.
6. Хочу бути впевненою в тому, що ті речі, які важливі для мене, були важливими для моїх учнів.
7. Хочу, щоб кожна дитина почувала себе в школі комфортно, відчувала свою значимість у класі, вдома і любов усіх, хто її оточує.
8. Хочу, щоб була взаємоповага і бажання знайти взаєморозуміння між батьками і вчителями
9. Здоров’я усім!