Кажуть, на небі пишуться долі...
У когось із меду, у когось із солі,
У когось із цукру, а в когось з полину.
ТАМ знають, коли і хто в небо полине...

А як пояснити про долю для жінки,
Котра іще зранку ішла на зупинку?
За руку вела, ще зі сну, сонну доньку
І гріла своєю, дитини долоньку...

Як скажеш про долю бабусі і діду,
Які свого внука, хлопча-непосиду,
Будили раненько, щоб йшов у садочок,
Вдягали штанці і тепленьку сорочку?

Повірить у долю згорьований тато,
Що разом із сином, до церкви, на свято,
Хотіли піти посвятити водичку?
За мир і здоров'я поставити свічку...

Можливо злий рок, чи лиха випадковість?
Про долю сказати дозволить нам совість?
Як змусити жити і рухатись далі?
Їм вирвали серце й наділи на палі...

Урвавсь сенс життя разом з гелікоптером...
Про це кілька днів поговорять в етері
А в них, відтепер, доля з солі й полину,
Й молитви за тих, хто у небо полинув...

Юля Ілінська Драган