Якби це дико не звучало, але реальною фінальною ціллю на даному етапі історичної спіралі для нас є не збереження економіки, інфраструктури, життів, чи навіть суверенної території нашої Батьківщини в повному обсязі. Основною задачею для нас, українців, є виживання наступного покоління. Покоління, яке на власні очі бачить ціну права буди господарем у власному домі. Хлопчики, які вітаються з військовими “Слава Україні!”, дівчинка, котра їде на трьохколісному велосипеді й собі наспівує “Геть з України москаль некрасівий”, школярі, які дістали десь білу фарбу й на клумбі з шин пишуть “ПТНХ”, діти, які намагаються проаналізувати напрямок ворожого удару граючи в блокпост у дворі – всі вони дають нам обґрунтовані сподівання...

Справа в тому, що виживання цього покоління стане більшою катастрофою для ворога ніж існування ЗСУ і Бандери разом взяті. І це запорєбрікові моральні мутанти прекрасно розуміють. Саме тому росіяни, перш ніж навіть вивозити пральні машини - депортували наших дітей з окупованих територій до себе на болота. За різними оцінками було вивезено близько 300 тис. українських дітей. Для України, з її темпами народжуваності, це насправді найпотужніший удар, який завдала росія, починаючи з 24 лютого. І можна не сумніватися, що скрепоносци докладуть максимум зусиль щоб виховати з цих дітей яничар, котрі в майбутньому підуть проти власного народу. Тих же кого “освободітєлі” не можуть вивезти - вони намагаються, або морально спотворити за допомогою пропагандиського контенту, або просто фізично знищити.

Не існує завеликої ціни, для того щоб зірвати плани ворога по знищенню наступного покоління. Навіть якщо ми всі загинемо, але на нашій історії боротьби буде виховане монолітне свідоме суспільство – це буде релевантна ціна відповідно до мети. Наступники виховають молоде покоління й почнеться нерозривний процес.

Якщо навіть все буде знищено, але залишиться нова свідома генерація українців, то вони вже точно знатимуть, яку культуру відновлювати, що, де і як будувати, якою має бути зовнішньоекономічна політика, і як повернути частину окупованих територій, якщо в нас не все вдасться.

Наша сьогоднішня задача – це за будь-яку ціну зберегти наступне покоління та передати їм естафетну паличку на якомога кращій позиції, щоб вони вже могли в повному обсязі реалізувати багатовікову “українську мрію” на всій нашій Богом даній землі!

лейтенант ЗСУ

І.Степанченко